Часті помилки
Використання пароізоляції замість вітрозахисту та навпаки, а також їх неправильний монтаж — найпоширеніші помилки приватних забудовників та найманих бригад. Найнебезпечніше — помилки можна навіть не відразу помітити, тому що після здачі в експлуатацію будинок відмінно утримує тепло. Якщо ви користуєтеся будинком лише як дачею, з рідкісними зимовими набігами на вихідні, то проблема може не давати себе знати кілька років. Наведемо приклади із життя.
Типовий випадок № 1. Один із сусідів кілька років тому втік від пандемії на нову дачу. До кінця першої зими будинок, що благополучно пережив морози, почав швидко остигати. Опалення доводилося вмикати на повну котушку. Весною в будинку з’явився наполегливий запах затхлості. Розкрили будівельні конструкції, і виявилося, що весь фасадний утеплювач промок, бо пароізоляція була зроблена неправильно. Сусіда це не так засмутило, як здивувало, адже він вибирав матеріал сам, довірившись рекомендаціям «фахівців». І придбав справді надійний дорогий матеріал, тільки використовував його невірно. А тепер змушений все починати спочатку.
Типовий випадок № 2. Замовнику взимку звели гарний будинок із профільованого бруса. Навесні для будівництва внутрішніх перегородок із дошки природної вологості він найняв уже інших людей. Нова бригада «упакувала» конструкції в пароізоляцію, запевнивши, що гіршої не буде. Згодом при розбиранні конструкції виявилося, що гірше все-таки стало: сирі дошки, загорнуті в поліетилен, зацвіли. Довелося розбирати всі перегородки та будувати заново — тепер за правилами.
Якщо ви правильно підібрали та акуратно змонтували пароізоляцію та вітрозахист, будинок буде вірою та правдою служити вам довгі роки. А якщо помилилися, то достатньо одного опалювального сезону, щоби почалися незворотні руйнування всієї конструкції. І тоді весь теплоізоляційний пиріг доведеться розкривати та переробляти. Звичайно, досвідчений виконроб такого не допустить, але й нам корисно розібратися.
Як працює теплоізоляція і чому утеплювач намокає
Найпоширеніший утеплювач зовнішніх стін, верхнього та нижнього перекриттів, а також поєднаного покриття покрівлі (мансарди) у будинках — мінеральні та базальтові вати. Це надійна та легка теплоізоляція. Вона немов пуховик чи вовняне пальто для дому. Але у такого утеплювача є один істотний недолік, пов’язаний із фізичними властивостями матеріалу: якщо мінеральна або базальтова вата зволожується, рівень теплозахисту різко знижується. А якщо зовсім намокає, то утеплювач повністю перестає тримати тепло.
Волога може потрапляти до утеплювача як зсередини, так і зовні. Зсередини проникає водяна пара, яка завжди є в будь-яких житлових приміщеннях, де дихають, користуються водою на кухні, приймають ванну та душ.
Зовні утеплювач «атакують» косі дощі, підвальні випари, сніг, що тане на даху, і водяна пара, що залишається в повітрі після опадів.
Тоді чому просто не запакувати весь утеплювач у поліетилен? Теоретично це можливо, а практично ні. Жодну масивну будівельну конструкцію не можна зробити повністю герметичною, як не намагайся. Десь гвоздиком пробили, десь мишка прогризла, десь провели труби чи дроти… Цього достатньо, щоб у товщу утеплювача почала проникати водяна пара.
А далі ви вмикаєте опалення або починаєте топити пічку. На вулиці мороз -20 градусів, у кімнаті – +20 градусів, а в товщі утеплювача – +4 градуси. Саме тут вся волога, яка є в повітрі, конденсується та випадає у вигляді роси. Мікроскопічні крапельки вологи ростуть, зливаються одна з одною, забирають із повітря всю вологу, яку можуть, — і ось у вас уже весь утеплювач мокрий.
Якщо ви думаєте, що навесні все висохне, то помиляєтесь. Навіть під негерметичною плівкою волога майже випаровуватися, а утеплювач — сохнути. В результаті будівельні конструкції перетворяться на парник, в якому деревина зацвіте пліснявою, а металоконструкції покриються іржею.
Насправді рано чи пізно це відбувається з будь-яким утеплювачем, з будь-якою пароізоляцією та будь-якими конструкціями, навіть якщо ви все зробили правильно. І чим активніша експлуатація будинку, тим швидше буде знос будівельних конструкцій. Але одна справа — природне зношування: воно неминуче, інакше вашому будинку ніколи не був би потрібний капітальний ремонт. І зовсім інша річ — коли ви десь помилилися, зробили невірно і тепер капітальний ремонт треба робити за три роки.
Так які плівки куди монтувати
Зсередини, з боку опалюваних приміщень, потрібні плівки, які не дихають, тобто з паропроникністю, близькою до нуля. Називають їх виробники по-різному, але найчастіше пароізоляцією.
Зовні, з вулиці, з боку холодного горища або підвалу, вибирайте дихаючі, паропроникні плівки, що при цьому не пропускають воду. Їх називають вітрозахистом або дифузійною мембраною.
Схема утеплення для двоповерхового будинку, в якому верхній та нижній поверхи опалюються.
Звернемося до нормативів
Згорнути
У нормативних документах різниця очевидна:
- Про пароізоляцію: «Для забезпечення кращих експлуатаційних характеристик у багатошарових конструкціях будівель з теплої сторони слід розташовувати шари більшої теплопровідності та з більшим опором паропроникненню, ніж зовнішні шари (СП 23-101-2004 «Проектування теплового захисту будівель», п. 8.8 )».
- Про вітрозахист: «Шар пароізоляції, що перешкоджає дифузії водяної пари з опалювальних приміщень всередину зовнішніх конструкцій, що захищають, слід розташовувати поблизу від їх внутрішніх поверхонь (з боку опалювального приміщення)… Основна вимога, яка пред’являється до захисту від повітропроникності її безперервність» (СП 31-105-2002 «Проектування та будівництво енергоефективних одноквартирних житлових будинків із дерев’яним каркасом», п. 9.3.1.2).
Як вибрати матеріал
Як зорієнтуватися в різноманітності матеріалів, якщо плівки коштують від 20 до 150 за 1 м², а виробники лише ускладнюють завдання, називаючи свою продукцію то гідроізоляцією, то пароізоляцією, то мембраною, то вітрозахистом? Дотримуйтесь правил:
- Пам’ятайте головне: вітрозахист має високу паропроникність, тобто дихає, отже, її потрібно монтувати з боку вулиці. Пароізоляція — матеріал з низькою паропроникністю, тобто вона не дихає, а значить, її монтуємо всередині приміщення, що опалюється.
- Незалежно від того, як виробник називає свій матеріал, уважно читайте його призначення в інструкції. Там зазвичай зазначено, для яких цілей він підходить: наприклад, для фасадів, теплих чи холодних покрівель, внутрішнього захисту.
- Дивіться на ціну. Дешеві вітрозахисні плівки, як правило, нещільні та легко рвуться. Але вони підійдуть для внутрішніх перегородок, якщо потрібно ізолювати опалювальну частину приміщення від неопалювальної, і часнику. Дорогі вітрозахисні плівки більш щільні і довговічні. Крім того, смужка клейового шару, яка є на деяких плівках, прискорює їх монтаж, а розмітка полегшує розкрій матеріалу. Всі ці додаткові опції позначаються на ціні, але заощаджують ваш час.
- Вивчіть ринок. У кожного виробника зазвичай є своя лінійка комплектуючих: одно- та двосторонні скотчі, ущільнювальні та клейкі стрічки, герметики.
експерт з покрівлі та ізоляції в
Вітровологозахисна, або дифузійна, мембрана буває наступних видів:
- Перфоровані мембрани. Особливістю цих матеріалів є отвори в частині міліметра, які займають невеликий відсоток по відношенню до площі мембрани. Такі мембрани мають низьку паропроникність.
- Одно- та двошарові неткані мембрани. Це волокнисті матеріали, що під мікроскопом є сіткою, утвореною скрученими полімерними волокнами. Ефективність таких мембран полягає в тому, що вони виключають проникнення води та повітря ззовні. Пориста структура дозволяє вологим випаровуванням проходити крізь мембрану, тобто матеріал дихає.
- Тришарові мембрани. Тришарові плівкові (супердифузійні) мембрани являють собою мікропористі полімерні матеріали, що одночасно мають високу паропроникність і гідроізолюючу здатність. Внутрішній шар пропускає пари води краще, ніж повітря чи воду. На відміну від пористих мембран, плівкові мембрани не пропускають повітря та не втрачають паропроникності.
Плівки вітрозахисту не дозволяють просочуватися краплям зовні, але й не перешкоджають виходу водяної пари з утеплювача назовні. Водяні краплі, що потрапили на плівку, скочуються вниз.
Корисність вітрозахисту ще й у тому, що утеплювач під нею перестає виділяти пил, а пил та пилок рослин перестають у нього проникати. Це означає, що в утеплювачі більше не буде ідеального живильного середовища для грибкової плісняви.
Вітрозахист теж монтують внахлест, але проклеювати стики не потрібно, тому що строга герметичність не потрібна. Розтягніть полотно вітрозахисту, пристреліть степлером до конструкцій — і порядок.
Вентиляційний зазор між утеплювачем та вітрозахистом теж не потрібен. А ось всі види фінішних облицювань (імітатор бруса, вагонку, сайдинг, фасадні панелі, профнастил) монтують на решетування, відступивши 2-4 см від вітрозахисту.
Робимо гідроізоляцію холодних та теплих покрівель
На холодних неутеплених горищах трапляються протікання, а на внутрішній стороні покрівельних листів утворюється конденсат. Для захисту від цих явищ використовують пароізоляцію. Але підійде не будь-яка. Вибирайте армовану, посилену, здатну протистояти вітровим навантаженням. Зазвичай, на упаковках з такою плівкою пишуть «вітрозахист — гідроізоляція покрівлі» або в специфікації вказують, що це вітрозахист, але й для гідроізоляції покрівлі теж підходить.
Для утепленої мансардної покрівлі використовують дихаючий вітрозахист (мембрану). При покупці зверніть увагу, щоб на упаковці було написано, що мембрана посилена і підходить не тільки для фасадів, але і для покрівель, що утеплюють.
Принцип роботи таких плівок той самий, що й вітрозахист на фасаді: вони не пропускають зовнішню вологу, краплі скочуються по них вниз, а пара з утеплювача вільно проходить крізь плівки і випаровується, а потім виводиться з повітрям через вентиляційний зазор.
>
Обидва типи плівок (для теплих та холодних покрівель) захищають від дощу та можуть служити тимчасовою покрівлею. Щоправда, не більше місяця, бо полімерні покриття швидко старіють та руйнуються на сонці.
Ізолюємо горищні та підвальні перекриття
Принцип гідроізоляції перекриттів на горищі та у підвалі такий самий, як і при захисті покрівлі. З боку опалювального приміщення зробіть пароізоляцію, а з боку холодного підвалу або сирого горища — вітрозахист або мембрану. Частіше провітрюйте підвал і горище, щоб утеплювач не набирав вологу.
Ізолюємо перегородки та міжповерхові перекриття
Перегородки та перекриття між поверхами теж покривають утеплювачем. Роблять це переважно для додаткової звукоізоляції. Для цього використовують спеціальну шумопоглинаючу мінвату.
Закрийте утеплювач із такої вати вітрозахистом. Можна вибрати бюджетну, і навіть вентиляційний зазор в цьому випадку вам не знадобиться. Вітрозахист убереже утеплювач від пилу, а приміщення від пилу самого утеплювача, перекриття при цьому продовжать дихати і випаровувати зайву вологу. Для міжкімнатних перегородок та міжповерхових перекриттів цього більш ніж достатньо.
У жодному разі не запечатуйте жодну перегородку в пароізоляцію з обох боків.
З боку вологого приміщення, наприклад санвузла, змонтуйте пароізоляцію — але обов’язково із зазором між нею та облицювальним матеріалом.