Ефектно і недорого: садова доріжка своїми руками

By Степан Семенчук

Садові доріжки на прибудинковій території – такий самий елемент ландшафтного дизайну, як клумби, альтанки чи штучні водоймища. Вони надають ділянці доглянутого вигляду, перешкоджають витоптуванню газонів та рятують від бруду у дощові дні. Але не всі готові купувати для їх облаштування дорогі матеріали та наймати спеціалістів. Втім, це не обов’язково.  У цій статті розглянемо, як зробити красиві садові доріжки своїми руками, використовуючи матеріали та інструменти, які залишилися на ділянці після будівництва або є в наявності.

З чого почати мощення садової доріжки

Ретельна підготовка – це без перебільшення половина успіху. Спочатку потрібно намітити траєкторію майбутньої алейки за допомогою мотузки та кілочків. Укладання доріжки прямою скорочує відстань між об’єктами. Це вдале рішення для дому у мінімалістичному стилі. Звивиста стежка виглядає цікавіше, візуально збільшує невелику і зонує простору ділянку. Для дітей можна закільцювати одну з доріжок, щоби можна було кататися на велосипеді.

Коли встановлена ​​розмітка, можна переходити до наступних етапів підготовки:

  • по наміченій траєкторії викопують траншею глибиною приблизно 20-30 см, крім висоти матеріалу;

  • видаляють коріння рослин та каміння, щоб вирівняти основу під укладання доріжки;

  • застилають траншею геотекстилем або старим руберойдом – це захистить майбутню алейку від зростання нових бур’янів;

  • роблять цементно-піщану або просто піщану подушку – підкладку розрівнюють, зволожують і ретельно утрамбовують.

Садова доріжка повинна трохи височіти над землею і мати невеликий ухил, щоб на ній не накопичувалася дощова вода. Надати стилістичну завершеність алеї допоможе обрамлення з декоративних рослин та нічне підсвічування.

На замітку!

Центральну алею, що веде до будинку, краще зробити ширше – приблизно 1-1,5 метра, щоб по ній могли вільно йти поруч дві-три людини. Бічні стежки можуть бути вже, наприклад, 50-60 см завширшки. Завжди орієнтуйтесь на площу своєї ділянки. Розмір доріжок має відповідати їй пропорційно.

Експерти ландшафтного дизайну радять накидати 2-3 ескізи, на яких будуть зображені різні варіанти розташування садових алейок, що з’єднують будівлі на ділянці. 

Матеріали для садової доріжки

Естетика доріжки на присадибній ділянці багато в чому залежить від матеріалу, з якого вона викладена і, звісно, ​​вашої фантазії. Розберемося, з чого можна зробити красиву садову алею своїми руками, не маючи досвіду в будівництві.

Природний камінь

Кам’яні доріжки – стильне рішення для ландшафтного дизайну. Вони добре поєднуються з рослинністю та зберігають природність саду. А ще камінь благородно виглядає і довго служить. Можна використовувати:

  • гранітний, мармуровий або базальтовий плитняк – найпростіший укладання матеріал. Його можна укласти на піщану чи цементну основу. Деякі викладають каміння прямо на землю, але це виправдано лише для плит великої товщини – від 8 см. Тонкі швидко “підуть” у ґрунт від постійних навантажень; 

  • гальку – відкриває практично необмежений простір для дизайнерської фантазії. Особливо цікаві композиції виходять із різнокольорової гальки. Нею можна просто засипати траншею, зробивши з обох боків доріжки бордюри з великих каменів. Для більш вишуканої композиції камінчики сортують за кольором і укладають рубом на бетонну підкладку у вигляді візерунка. Особливих умінь цього не потрібно, але часу такий спосіб займе більше;

  • жвір – ще один чудовий матеріал для садових доріжок, який навіть не потрібно укладати. Достатньо підготувати основу, насипати її рівним шаром та зробити бордюри. Такою алеєю можна відразу ходити. Обов’язково зверніть увагу на насипні варіації, якщо ваш будинок оформлений у середземноморській або сільській стилістиці. 

Проміжки між камінням найчастіше заповнюють піском. Більш доступна альтернатива – звичайний ґрунт. Щоб додати природності в екстер’єр та попередити зростання бур’янів, у нього висівають насіння газонної трави. 

Порада!

Покрокові доріжки із натурального каменю добре виглядають у ландшафтному оформленні пейзажного стилю. Обробка водовідштовхувальним складом продовжить термін їх експлуатації.

Дерево

Всупереч поширеній думці про недовговічність дерев’яних настилів, доріжки з них можуть прослужити багато років. Головне знати, як правильно обробити матеріал. Алеї з дерева підкреслять природну красу присадибної ділянки та створять у саду чарівну атмосферу старої садиби.

Красиво виглядають доріжки:

  • із звичайних дощок. Після обробки підлоги в будинку часто залишаються обрізки матеріалу, які можна пустити на облаштування доріжки у дворі. Обов’язково просочіть дошки антисептиками та гідрофобними складами, які попередять гниття деревини. Укладання можливе в траншею на піщану основу або лаги, покладені вздовж поглиблення;

  • із деревного спила. З поперечних зрізів великих дерев можна викласти оригінальну садову алейку. Заготовки попередньо очищають від кори, обробляють антисептичним просоченням, після чого укладають на утрамбовану основу з гравію та піску. Проміжки між спилами можна засипати тими самими матеріалами. Пошкоджені дерев’яні цурки легко замінити на нові, не розбираючи всі стежки, що дуже зручно;

  • із тріски. Вона часто залишається після будівельних робіт. Насипають такі доріжки у траншею на пісок чи агроволокно. Вони ефектно виглядають біля квіткових клумб. Щоб матеріал не гнили, його просочують захисними складами. Для більшої декоративності тріску можна пофарбувати. 

Бетон

Бетонні доріжки укладають не лише з тротуарної плитки, купленої у будівельному магазині. Зробити плиткові модулі можна власноруч за допомогою спеціальних форм для заливання бетону. Ці пристрої дозволяють отримати плитку різної конфігурації, наприклад, класичну квадратну, у вигляді сот або під натуральний камінь. 

Заливати бетон у них потрібно безпосередньо на ділянці, відведеній під садову доріжку. Після застигання складу форму видаляють, а під нею залишаються готові фрагменти для укладання. Якщо основу підготовлено правильно, то така алея прослужить десятиліттями, не втрачаючи первісного вигляду.

У питанні довговічності доріжок із бетону не менш важливу роль відіграє правильне приготування цементного розчину. Економія на якості матеріалів, порушення пропорцій та відхилення при замішуванні – найчастіша причина руйнування плитки після першої зими.

Цемент М-400, 5кг

Щоб отримати хороший результат, досвідчені майстри рекомендують використовувати:

  • цемент марки мінімум М-400;

  • щебінь фракції 5-20 мм;

  • річковий пісок середньої та великої фракції з невеликою кількістю промитого кар’єрного піску.

Можна додати пластифікатор, що дозволяє додавати менше води при замішуванні розчину. Це знижує пористість бетону та збільшує термін служби. Чим менше в ньому часу, тим більше циклів заморожування/розморожування він витримає, не покриваючись тріщинами. 

Для виготовлення бетонної плитки за допомогою форм цемент, пісок та щебінь беруть у пропорціях 1:2:3. Якщо ви використовуєте пластифікатор, потрібно додавати 1 л на кубічний метр готового розчину. 

Важливо!

Зменшення кількості хоч одного компонента суттєво знижує міцність плиткових фрагментів. Рекомендуємо дотримуватися технології, щоб отримати довговічний матеріал для мощення садової доріжки.

Форма для виготовлення бетонної плитки під камінь

Як використовувати форми для виготовлення плитки

Відлив плиткових фрагментів за допомогою пластикових форм відбувається безпосередньо на місці де облаштують доріжку. Підстава має бути повністю підготовленою до укладання. Форми зсередини потрібно змастити машинною олією або оліфою – це спрощує їх вилучення після застигання бетону.

Працювати потрібно, дотримуючись кількох правил:

  • заздалегідь визначтеся з малюнком;
  • встановлюйте шаблони для заливки розчину так, щоб вони заповнили весь простір майбутньої доріжки;
  • використовуйте 3–4 форми, щоб прискорити процес мощення;
  • заливайте розчин швидко – зволікання призводить до нерівномірного застигання бетону;
  • утрамбуйте бетонний склад у формі, щоб плитка вийшла міцною;
  • поверхню заливки відразу розрівнюйте. Для цього підійде малярна терка або кельня.

Знімати форми можна після часткового затвердіння розчину. Зазвичай це займає 5 годин, іноді добу – залежить від умов довкілля. Надати фрагментам додаткову міцність допоможе залізнення. Для цього вологий бетон посипають сухим цементом та розтирають його. Такий прийом у рази підвищує міцність саморобної плитки, а ще надає їй красивого темно-сірого кольору.

На замітку!

Бетонну плитку можна прикрасити мозаїкою, фрагментами битого кольорового скла або керамічного кахлю. Для цього декор вдавлюють у поверхню не до кінця застиглого бетону. 

Плитка набирає міцність протягом двох тижнів, інколи ж місяця – залежить від погодних умов. До цього доріжкою краще не ходити. У спекотні дні таку алею потрібно поливати водою із садового шланга, щоб запобігти розтріскуванню. Уповільнити випаровування вологи можна накривши доріжку поліетиленовою плівкою та закріпивши її по краях камінням. Після остаточного затвердіння мощення приступають до заключного етапу – закладення швів. Їх засипають піском чи гравієм. 

Якщо немає часу та бажання робити мощення за допомогою форм, можна піти більш простим шляхом – зробити опалубку вздовж траншеї та залити її бетоном. Монолітна алея, яку обрамляють квітучі клумби та зелений газон, виглядає не менш ефектно.

Цегла

Якщо на ділянці давно лежить цегла, яка вже не годиться для будівництва, з неї можна зробити красиву доріжку. Технологія укладання цього матеріалу нічим не відрізняється від звичайної плитки тротуарної. У підготовлену траншею укладають захисне полотно, роблять цементно-піщану подушку, але в неї укладають у певному порядку цегляні фрагменти. Проміжки між ними засипають просіяним піском. Цегляна алея виглядає не гірше за бруківку, облагороджуючи ландшафтний дизайн ділянки.

Важливо!

Роблячи бетонну основу, не забувайте про закладні з труб. Надалі це дозволить провести освітлення та організувати полив без підкопів чи демонтажу.

Булижник

Садова доріжка, брукована каменем, відтворить атмосферу старовинного саду. Для цього, звичайно, знадобиться багато каменів, але результат того вартий. Чим більше вони відрізнятимуться за розмірами, формою та кольором, тим яскравіше вийде стежка. Технологія укладання річкового каміння ідентична мощенню бруківкою. 

Хоч би який матеріал ви вибрали для мощення садової доріжки, головне – підійти до роботи творчо. Як бачите, навіть із мінімальними витратами на інструменти та розхідники можна зробити гарну алею, яка стане окрасою прибудинкової ділянки на десятки років. Сподіваємося, наші ідеї та рекомендації допоможуть у цьому.   

Читайте також: