Організація водопостачання будинку — першорядне завдання, без вирішення якого неможливо забезпечити комфортне проживання в ньому та гідну якість життя. Продумати та спроектувати інженерні комунікації, які забезпечують будинок водою, слід ще до старту будівництва, на стадії розробки проекту.
Грамотне проектування, підбір оптимального обладнання для організації системи водопостачання та грамотний його монтаж дозволять забезпечити всі запити мешканців будинку у будь-якій воді – і для пиття, і для побутових цілей.
Водопостачання буває двох видів – централізоване чи автономне. Для облаштування першого необхідна наявність центрального водопроводу, який здійснюється врізка. Але для цього потрібно заздалегідь отримати відповідний дозвіл. Автономне водопостачання передбачає видобуток та фільтрацію води безпосередньо на прибудинковій ділянці та проведення мережі труб водопроводу по будинку до запланованих точок водорозбору.
Централізоване водопостачання
Цей вид забезпечення житла водою найкомфортніший для користувачів, адже якщо ти підключений до магістрального водопроводу, то піклування про очищення води, перекачування її, ремонт та технічне обслуговування різноманітного обладнання, що забезпечує подачу води насосної станції до будинків і квартир, бере на себе житлово-комунальна служба. Незручність можуть завдавати тільки планових або аварійних відключень води. Але якщо будинок новий і знаходиться в нещодавно відбудованому житловому масиві, то таке трапляється нечасто.
Автономне водопостачання
Вважається, що автономне водопостачання поступається центральному, не має перед ним переваг: мовляв, вибирають його лише в тому випадку, якщо неможливо здійснити врізання в централізовані комунікації. Але з іншого боку, якщо все зробити правильно, починаючи від свердловини та системи очищення і закінчуючи розведенням води, що подається насосним обладнанням, то ви отримаєте систему водопостачання, яка працює тільки на вас. Звичайно, початкові вкладення в організацію автономного водопостачання будуть значними, зате після запуску не потрібно буде вносити щомісячну плату, а якість води можна контролювати самостійно.
Комфортна експлуатація автономного водопроводу залежить від того, наскільки грамотно обраний насос. Якщо водоносний пласт залягає недалеко від поверхні грунту, то досить використовувати агрегат, що самовсмоктує, або установку з вмонтованим або зовнішнім мембранним баком, оснащену автоматичним блоком управління. У разі неглибокого залягання джерела води рекомендується використовувати насосну установку автоматичного типу, оснащену частотним перетворювачем. Така установка забезпечить постійний тиск відразу в декількох водорозбірних точках системи.
Для джерела води, що глибоко залягає, або для інтенсивного її споживання доведеться встановити занурювальну насосну установку (якщо йдеться про колодязь) або свердловинний насос.
Часто хімічний склад води, що подається зі свого джерела, чи то свердловина чи колодязь, відповідає санітарним нормативам. У цьому випадку потрібна установка дорогої і технічно дуже складної системи водоочищення.
Плануючи автономне водопостачання на початковому етапі будівництва, треба:
-
вибрати джерело видобутку води – це колодязь, або ви вирішите пробурити свердловину;
-
запланувати точну кількість зон водорозбору у будинку;
-
заздалегідь передбачити приміщення для розміщення фільтраційного обладнання та блоків керування. Нерідко для цієї мети використовують окрему котельню.
Колодязь або свердловина: що краще
Віддати перевагу тому чи іншому джерелу допоможуть фахівці. Деякі ґрунти не дозволяють облаштувати колодязь. Є ґрунти, склад яких не дозволяє технологічно облаштувати колодязь. Визначити це дилетант не зможе. Так само як і точно розрахувати, скільки знадобиться кілець для колодязя. У будь-якому випадку потрібні професійна оцінка ґрунту та визначення глибини водоносного шару. Після такої оцінки замовник отримає технічне завдання, за яким будівельники працюватимуть.
Якщо свердловина виявиться кращою, потрібно буде розрахувати її глибину. І вирішальним фактором стане не ваше побажання, а віддаленість водоносного шару від поверхні ґрунту.
Типи свердловин:
-
пісочні – до 20 метрів завглибшки, тобто дрібного залягання. Свердловини цього схожі з колодязями — поповнюються вони грунтовими водами, запас води у яких поступається за обсягом артезіанським. Потреби великої родини у воді пісочна свердловина задовольнити не зможе. До того ж свердловини цього замулюються через 5–8 років інтенсивної експлуатації;
-
артезіанські — вони глибші, запасу води у такій свердловині вистачає на 30–50 років. Зазвичай глибина буріння свердловин цього типу не перевищує 100 м, оскільки вода, що видобувається з більшої глибини, насичена солями.
Облаштування артезіанської свердловини попередньо узгоджують із контролюючими органами.
Як розводять труби автономного водопроводу
Якщо система автономного водопостачання розрахована на цілорічний експлуатацію, то схема її включає насос, встановлений у колодязі або свердловині, оголовки свердловин, будиночки колодязів і труби, укладені в траншеї і добре утеплені, а також гідроакумулятор і автоматику, що управляє, розміщені в будинку. Труби автономного водопроводу слід утеплити на совість, використовуючи для цього спеціальну оболонку зі спіненого поліетилену, а також кабель, що гріє.
Види розведення водопровідних труб
Розведення туб по квартирі можна виконати відкритим або прихованим способом. Приховану розводку розташовують на підлозі, у стінах або гіпсокартонних коробах.
Схема розведення труб може бути:
-
трійникової;
-
колекторної;
-
комбінованої.
Трійникове розведення застосовують при облаштуванні водопостачання в не дуже просторому приватному будинку, де недостатньо місця для прихованої прокладки труб. При цій розводці труби до зон водорозбору підводять через трійники. Головні її переваги — мінімум труб та порівняно низька вартість.
Розведення колекторним способом застосовується для облаштування автономної системи водопостачання на об’єкті з кількома санвузлами, посудомийною машиною на кухні тощо. Таке розведення передбачає наявність двох колекторів — для збирання холодної та гарячої води. Від цих колекторів до кожної мокрої зони прокладають окремі труби. При колекторному розведенні в кожному крані навіть при одночасному увімкненні всієї системи буде потужний натиск. Якщо зламається якийсь кран, то не доведеться перекривати воду у всьому будинку, достатньо відключити тільки трубу, яка веде до несправного санітарно-технічного обладнання. Для розведення з використанням колекторів характерна значна кількість труб. Інженерні комунікації краще заховати, наприклад, у котельні.
Комбінована розводка передбачає поєднання трійникового та колекторного способів прокладання водопостачальних комунікацій у будинку. Наприклад, на коротких ділянках можна використовувати трійники, інші доцільно об’єднати в колектор. Розведення, що поєднує різні способи, дає можливість оптимізувати витрату води за наявності безлічі точок водорозбору.
Вибираємо водопровідні труби
Труби для прокладання автономного водопостачання вибирають залежно від типу розведення та фінансових можливостей. Важливо не помилитися з типорозміром. Пропускна здатність водопровідних труб залежить від їхнього діаметра.
Для облаштування водопроводу в будинку зазвичай вибирають труби стандартних розмірів:
-
вхідну – перетином 32 мм;
-
стоякову – 25 мм;
-
труби відгалуження від стояка діаметром 20 мм;
-
труби для підведення до сантехнічних приладів діаметром 16 мм.
Діаметри вибраних труб повинні відповідати розмірам точки підключення до водопроводу сантехніки та побутових приладів, наприклад, водонагрівача.
Матеріал виготовлення труб
Звичайно, вибір труб за матеріалом виготовлення багато в чому визначається фінансовими можливостями людини. Але якщо ціна – не пріоритетний критерій, то варто віддати перевагу трубам з міді. Вони коштують набагато дорожче труб з інших матеріалів, зате й експлуатаційні характеристики мідних водопровідних труб найкращі. Мідь не іржавіє, залишається стабільною при перепадах температур, пластичність дає можливість прокладати водопровідні комунікації практично будь-якої конфігурації, що диктується рельєфом. Термін служби водопровідної системи з мідними трубами становить півстоліття і більше. Крім того, мідні труби немає необхідності ховати – інтер’єр з розведеними по будинку або квартирі трубами виглядає дуже естетично і дуже сучасно.
Популярні і труби з армованого поліпропілену, три-або п’ятишарові. Вони посилені алюмінієм чи скловолокном. Монтують водогін із таких труб за допомогою спеціального зварювального апарату. Якщо поліпропіленові труби застосовують у системі холодного водопостачання, вони здатні прослужити майже півстоліття.
Сталеві труби служать набагато менше – лише 10-15 років. Їх характеристики міцності хороші, але популярності сталевих труб заважає схильність їх корозії. Іржа не тільки руйнує труби, а й знижує їхню пропускну здатність, а також якість води.
Труби із металопластику пластичні, гнучкі, досить міцні. Вони дуже мало важать і мають хорошу пропускну здатність, не іржавіють, витримують t до 95 °C. Термін їхньої служби складає 35 років і більше. Металопластикові труби прості у монтажі, але потрібно використовувати дуже якісний клей. А ще потрібно враховувати, що на матеріал згубно діють ультрафіолетові промені.
Особливості монтажу автономного водопроводу
Насамперед на джерелі забору води монтується водопідйомне обладнання, а також обладнання, призначене для підтримки робочого тиску в системі — гідроакумуляторний бак, манометр, реле тиску і т.д.
Після цього ведуть прокладку труб до будинку, а також, наприклад, до лазні, літньої кухні, гостьового будиночка. Канавки для укладання труб готують відповідно до проекту водопроводу на певній глибині, яка залежить від місцевих температурних особливостей.
Труби, що прокладаються, повинні мати ухил у два-три градуси: так виключають ризик застою води. Зовнішню частину автономного водопроводу облаштують зазвичай із застосуванням пластикових труб.
Щоб уникнути замерзання води в трубах, у точці їх введення в будинок монтують електричний кабель, призначений для підігріву водопостачальних комунікацій. Електропідігрів передбачається обов’язково, якщо відсутній цокольний поверх.
Завершують монтаж автономного водопостачання розведенням труб усередині будинку. Якщо вона простора і використовується для постійного проживання, краще зупинитися на колекторній розводці. У цьому випадку облаштують колекторний вузол, підключають водонагрівач. Для дачного водопроводу зазвичай вибирають трійникове розведення.
Забезпечуємо очищення води
Нерідко вода, що видобувається на садибі поряд з будинком, потребує додаткового очищення. Механічним фільтром служить ґрунт. Але при просочуванні через ґрунт вода насичується добривами, солями важких металів, пестицидами. Не можна допустити їх потрапляння до організму, тобто слід виконати водопідготовку. У приватному будинку вона складається із п’яти етапів очищення. Спочатку виконується грубе механічне очищення води. Для цього використовують алюмосилікат, а також спеціальний керамічний порошок.
Потім фільтрують розчинені у воді солі заліза та марганцю. Після цього позбавляються іонів важких металів, пропускаючи воду крізь іонообмінний фільтр, що одночасно знижує жорсткість. Далі вода проходить крізь адсорбційний вугільний фільтр. Потім воду знезаражують. У побутовій водопідготовці це роблять за допомогою ультрафіолетового випромінювання: воду пропускають прозорою кюветою, яка опромінюється ультрафіолетовою лампою.
Після такої водопідготовки ми отримаємо технічну воду. Щоб зробити її питною, воду потрібно пропустити через побутовий фільтр.