Вибір наливної підлоги під час створення дизайну житлового чи офісного приміщення – це виграшне рішення. Така підлога має масу переваг, до яких можна віднести:
-
надійність покриття;
-
стійкість до механічного впливу;
-
хімічну інертність матеріалу;
-
стійкість до вологості повітря, що перевищує нормативи;
-
стійкість до механічного стирання;
-
пожежна безпека;
-
володіння антистатичним ефектом;
-
виражені антибактеріальні властивості покриття;
-
високу естетичну складову.
Наливні підлоги недаремно називають рідким лінолеумом, адже це затверділий полімер, який наноситься на основу в рідкому стані і лише згодом стабілізується, утворюючи ідеально рівну поверхню. Товщина заливного шару може становити від 1 до 8 мм, все залежить від запланованої інтенсивності навантаження на покриття для підлоги.
Вперше наливні підлоги почали робити у Сполучених Штатах Америки. Сталося це наприкінці 80-х років минулого століття. Перші наливні підлоги виготовляли з гіпсоцементної основи, вони не відрізнялися особливою естетичністю, тому призначалися для використання у виробничих приміщеннях. Після появи епоксидної та поліуретанової основ наливної підлоги це покриття почало стрімко поширюватися, сьогодні його можна зустріти всюди — у житлових будинках та квартирах, у державних установах, на комерційних об’єктах тощо.
Наливні підлоги бувають:
-
Цементно-акриловими — їх виготовляють на основі цементної суміші, тому коштують такі підлоги дешевше за інші різновиди. Але естетична складова їх не на висоті, тому підлоги такого типу можуть бути основою для інших покриттів або використовуватися на об’єктах, де декоративність покриття не потрібна.
-
Поліуретановими – в основі їх використовують поліуретановий компонент з додаванням пігменту, що барвить. Поліуретанові підлоги міцні, але при цьому еластичні, тому вони підходять навіть для об’єктів із вираженими динамічними та вібраційними коливаннями. На поліуретанових підлогах наливного типу не утворюється пил, таке покриття виглядає дуже ефектно, особливо якщо до складу суміші включені різні декоративні сегменти: чіпси, флоки різних форм і глітери.
-
Епоксидними – їх виготовляють на основі епоксидних смол, що надають покриттю відмінні якості міцності, стійкість до зносу і до негативного впливу агресивних середовищ. Епоксидна підлога здатна витримувати дуже високе статичне навантаження, що перевищує за цими показниками поліуретанову версію. До того ж епоксидна підлога надзвичайно ефектно виглядає, дає широкі можливості дизайнерам для оформлення інтер’єрів різного стилю та призначення.
-
Метилметакрилатними – їх виготовляють із метилметакрилатних смол. Подібне покриття для підлоги коштує дорого, недешево обходиться і його монтаж. Важливий нюанс – метилметакрилатна підлога можна заливати при негативній температурі в приміщенні, але при цьому термін застигання цих підлог найкоротший.
Облаштуємо наливну підлогу самостійно
Готуємо основу під заливку
Це дуже важливий етап заливання наливної підлоги. Від того, наскільки грамотно підготовлено основу, великою мірою залежать кінцевий результат вашої праці та термін служби нового покриття для підлоги. Кращою основою для заливання наливної підлоги є, звичайно, бетонна стяжка. Але облаштувати наливну підлогу можна також на дерев’яній та металевій основі, а також на основі з керамічної плитки, якщо виконати ряд важливих вимог, які пред’являються до їхньої підготовки. По-перше, поверхня основи має бути абсолютно рівною. Допускається наявність мікродефектів, розмір яких не повинен перевищувати 2х2 мм. По-друге, основу потрібно ретельно знежирити, неприпустимо наявність масляних плям. Якщо їх залишити, на цих ділянках наливна підлога відшаровуватиметься. По-третє, основа для заливання має бути сухою. Якщо йдеться про бетон, його вологість не повинна перевищувати 45 %. Домогтися дотримання всіх цих умов можна тільки шляхом виконання комплексу різноманітних будівельних робіт, спрямованих на усунення неприпустимих дефектів, що не дозволяють використовувати техніку наливної підлоги.
Знежирювач універсальний ВЕРШИНА 1л, арт.обезж,1л
Підготовка основи для заливки складається з таких етапів, як вирівнювання, ґрунтування, шпаклювання, повторна ґрунтовка та певні допоміжні дії. Щоб поверхня основи стала гладкою, її вирівнюють за допомогою фрезерувального та шліфувального обладнання. Якщо на бетоні є масляні плями, їх необхідно вирубати, після чого заглиблення треба ліквідувати, заповнивши його новою бетонною сумішшю, яка обов’язково має висохнути. Усунення вогкості необхідно у тому випадку, якщо підлога заливається на першому поверсі або у підвальному приміщенні. Перед проведенням робіт з облаштування підлоги потрібно перевірити, чи основа захищена гідроізоляційним шаром. Якщо такого шару немає, гідроізоляція облаштовується до заливки наливної підлоги.
Вологість бетону можна визначити так: частину поверхні покривають поліетиленом, з усіх боків забезпечується герметичність шляхом заклеювання швів будівельним скотчем, і в такому положенні поліетилен залишається на добу. Якщо після доби під плівкою утворюється конденсат або поверхня бетону в цьому місці стане значно темнішим, значить приміщенню необхідна гідроізоляція і сушіння. Знепилювання виконують, використовуючи промисловий пилосос.
Після усунення вогкості вирівняну та висохлу поверхню необхідно покрити ґрунтовкою. Попередньо слід видалити всі елементи, що відкололися під час робіт з вирівнювання. Підстава має бути монолітною. Оптимальний варіант ґрунтувального складу, який можна використовувати, – бетонконтакт або полімерні ґрунтовки Knauf або «Церезіт». Важливо, щоб застосовувався склад глибокого проникнення. Наносять його за допомогою валика або фарбопульта, у важкодоступних місцях використовують кисть.
Після нанесення ґрунтовки необхідно почекати близько 5 годин. Якщо за цей час ґрунтовка побіліє або піде бульбашками, це свідчить про те, що в приміщенні підвищений рівень вологості. Якщо ж покриття висохло без проблем, можна переходити до наступного етапу – шпаклювання. Він призначений для того, щоб закласти всі наявні сколи і тріщини якісною шпаклівкою, після чого шорсткості приховують, проклеюючи склотканиною і присипаючи кварцовим дрібнофракційним піском. Витрата піску для вирівнювання поверхні на одному квадратному метрі не повинна перевищувати півтора кілограма. Шпаклівку краще вибрати спеціальну, створену для облаштування наливної підлоги. Після того, як шпаклівка висохне, на вирівняну поверхню знову засипається дрібнозернистий кварцовий пісок. Якщо повторне шпаклювання не виконувалося, додаткове ґрунтування проводять після того, як підсохне перший шар.
В результаті ваших зусиль основа повинна вийти рівною і шорсткою. На закінчення підготовчих робіт її поверхня вкотре знепилюється. Якщо бетонна основа виконана із суміші високоміцної марки, адгезія у неї залишає бажати кращого. Заливка наливної підлоги на таку основу може закінчитися плачевно, тому може знадобитися виконання нової стяжки або використання іншого виду наливної підлоги, що має більш високий ступінь адгезії.
До допоміжних робіт, які необхідно провести перед заливкою підлоги, відноситься герметизація дверного отвору. Потрібно встановити бар’єр, що не дозволяє наливній підлозі витекти у суміжне приміщення. Необхідно також по периметру приміщення, де облаштовується підлога, виконати деформаційні шви. Для цього використовують демпферну стрічку, яка перешкоджатиме деформації покриття при розширенні стяжки підлоги та стін під впливом коливання температур і т. п. Після того як підлога застигне, клієнту потрібно буде вирізати демпферну стрічку, а шви загерметизувати за допомогою піни. Виконавши всі перелічені роботи, можна переходити до заливки наливної підлоги.
Заготуйте для роботи потрібний інструмент. При виконанні заливки наливної підлоги вам не обійтися без:
-
голкового валика, за допомогою якого з рідкої маси підлоги потрібно видалити повітряні бульбашки;
-
раклі;
-
міксера, який дозволить швидко та якісно замішувати суміші;
-
спеціальних підошв з шипами, без яких неможливо пересуватися рідкою основою.
Пензель ракля TOOLBERG натур.щетина 140х40мм, арт.0106114
Для облаштування наливної підлоги набувають готових сухих сумішей двох видів:
-
для облаштування базового шару його заливають на основу перед фінішним покриттям, товщина заливки в середньому становить 1 см, але точні параметри вказуються в інструкції, що додається до суміші;
-
для фінішної заливки, товщина якої не перевищує 5 мм.
Суміші реалізуються фасованими у паперові мішки масою 15-30 кг. Витрата їх диктується площею приміщення, завтовшки наливного шару. Останній параметр залежить від того, наскільки пряма основа. Якісь огріхи або наявність невеликого ухилу можуть зажадати підлоги більш товстим шаром, отже, витрата матеріалу буде збільшена. Виробник зазвичай вказує витрату суміші на квадратний метр, виходячи з того, що товщина шару нанесення буде становити 1 мм. У цьому випадку витрата варіюється від 1,3 до 1,5 кг. Тобто на заливання підлоги у кімнаті площею 14 квадратних метрів піде приблизно 150 кг суміші.
Готуємо розчин для заливання
Суху наливну підлогу розводять відповідно до інструкції, що додається. Розведення суміші не варто виконувати там же, де вона заливатиметься, оскільки можна погіршити якість основи. Розчин замішується в ємності відповідного розміру. Суміш із мішка висипається в ємність і заливається водою, потім розчин перемішується. Краще робити це міксером або дрилем, оснащеним спеціальною насадкою. Консистенція статі після розведення повинна нагадувати киселеподібну субстанцію, що не містить грудок та бульбашок. Якщо зробити розчин рідкішим, підлога вийде неміцною. Загущена суміш погано розподілятиметься по всій поверхні основи.
Наливна підлога FORMAN 31 гіпсова базова 25кг, арт.Н0000011986
Після розведення суміші не можна зволікати, потрібно відразу приступати до заливання, оскільки процес схоплювання починається вже з контакту її з водою. Облаштовувати наливну підлогу потрібно за температури від 5 до 25 градусів тепла. Якщо температура буде нижчою, розчин із складнощами розподілиться по основі. При вищих температурних значеннях скоротиться час застигання.
Технологія заливки
Базова суміш, що вирівнює, заливається на підготовлену основу смугами, які потрібно вирівняти, використовуючи раклю. Якщо приміщення просторе і відразу залити всю поверхню підлоги неможливо, смуги стикують приблизно через півгодини після заливання попереднього сектора. Після того як з моменту заливки пройде 10 хвилин, можна приступати до видалення повітряних бульбашок, що є в масі підлоги, для чого використовують голковий валик. Переміщаються по наливній підлозі у спеціальному взутті, що має шипи. Для заливання підлог використовується безусадкова суміш. Але застосування спіненої демпферної стрічки необхідне. Після застигання рідкої підлоги стрічку вирізують, використовуючи ніж, а шви заповнюють спеціальним герметиком для наливної підлоги. Можна також використовувати силіконовий будівельний герметик. Після затвердіння базової суміші, що самовирівнюється, розводять склад для заливки фінішного покриття. Технологія його заливання аналогічна базовій.
У процесі заливання фінішного покриття виконують декорування підлоги із застосуванням чіпсів, блискіток і флок, які наносять поверх рідкого шару. Після цього поверхнею проходять голчастим валиком, завдяки чому виходить ефектний малюнок не тільки на поверхні, але і в глибині прозорого покриття. Після завершення полімеризації наливної підлоги його захищають, поліруючи стійким лаком поліуретановим, нанесеним в кілька шарів. Роблять це, використовуючи фарбопульти або валики.