Стяжка – це міцний та рівний шар з бетону або іншого матеріалу. Вона монтується на перекриття і є підставою для укладання фінішного покриття, наприклад, ламінату, лінолеуму або керамограніту.
Стяжка виконує такі функції:
- зміцнення основи — на відміну від дерев’яної підлоги, цементна стяжка ніде не спухне і не прогнеться
- вирівнювання підлоги — щоб легко було покласти чистове покриття
- теплоізоляція є актуальною для приміщень першого поверху
- покращення звукоізоляції між поверхами — щоб не нервували сусіди знизу
- маскування комунікацій, у тому числі для організації водяної теплої підлоги
- формування ухилів у вологих приміщеннях, наприклад, якщо є душова кабіна зі зливом «в підлогу»
Перед пристроєм стяжки важливо визначитися з фінішним покриттям, щоб врахувати товщину цементного шару та зробити підлогу у всіх кімнатах в один рівень.
Якщо не хочеться все продумувати самому, можна замовити проект стяжки ліцензованої організації. На практиці це рідко роблять, але проект, як правило, допомагає уникнути проблем та переробок у майбутньому. Також за його допомогою можна контролювати бригаду, щоб та зробила все за будівельними нормами.
У проекті прописують пиріг підлоги для кожного приміщення. В даному випадку в житловому приміщенні поверх залізобетонної плити з теплою підлогою передбачено стяжку 70 мм із цементно-піщаного розчину марки М150.
Коли потрібна стяжка
У багатьох старих будинках часто взагалі немає стяжок: там настилали дерев’яні підлоги по лагах. Найкращий варіант ремонту такої підлоги — все демонтувати та зробити повноцінну стяжку.
Часто дерев’яні підлоги зустрічаються там, де перепад між перекриттям і чистовою підлогою більше 10 см. Його усували за рахунок товщини лаг і підлогової дошки, тому що набирати товщину цементної стяжки недоцільно: це затратно і створює зайве навантаження на перекриття.
>
У наш час перепад по висоті зазвичай нівелюють за рахунок легкого засипання, наприклад, керамзитом, а також теплоізоляційними плитами, зокрема екструдованим пінополістиролом.
У новобудовах дерев’яні підлоги по лагах не трапляються — ця технологія застаріла. Будівельники здають нові квартири зазвичай у трьох варіантах:
- без стяжки, тобто як підлога виступають плити перекриття
- з уже готовою стяжкою — підлога залита рівним шаром бетону, поверх якого можна класти фінішне покриття
- з чистовою обробкою, коли є і стяжка, і покриття для підлоги
У першому з перерахованих варіантів доведеться робити стяжку власним коштом. Але буває, що можна обійтися без неї. Наприклад, якщо перекриття досить рівне, а огріхи можна усунути за допомогою наливної підлоги.
Вирівнювання стяжки наливною підлогою
Так, якщо у приватному будинку зроблений плитний фундамент, перепад якого по всій площі не перевищує 1–2 см, достатньо вирівняти основу наливною підлогою — і можна укладати фінішне покриття. А у разі монтажу плитки можна обійтися навіть без наливної підлоги, компенсуючи нерівності за рахунок товщини шару плиткового клею.
Укладання плитки на основу без вирівнювання
Які бувають види стяжок
Стяжки за технологією пристрою поділяються на:
- Мокрі – їх заливають цементно-піщаним розчином. Це може бути заводський бетон або приготований вручну на місці розчин. Далі ми докладно розглянемо пристрій таких стяжок.
- Напівсухі — у них менше води порівняно з мокрою стяжкою. Вони швидше висихають і набирають міцність: якщо для мокрого терміну 28 днів, напівсуха — 5–8 діб.
- Сухі – у них використовують матеріали, які дозволяють не використовувати воду. Такі стяжки монтують, наприклад, за допомогою керамзиту – легкого пористого матеріалу. Інструкції та технічну документацію щодо влаштування таких стяжок можна знайти на сайті виробників матеріалів, наприклад, у «Кнауф».
Так виглядає багатошарова суха стяжка «ОП 131 КНАУФ» завтовшки 4–10 см. Її пиріг знизу вгору: поліетиленова плівка (3), сухе керамзитове засипання (7), листи ГВЛВ (1). Місця кріплень: шуруп MN 19 (5) та мастика клеюча (2). Уздовж стін прокладається демпферна стрічка для компенсації можливих розширень (6).
Юридичні та техвимоги
Влаштування стяжки у квартирі не вважається переплануванням, тобто не потрібно погоджувати ці роботи з житловою інспекцією та вносити зміни до технічного паспорта квартири.
Виняток — облаштування стяжки з водяними теплими підлогами. У квартирі, підключеній до центрального опалення, це не допускається: Житловий кодекс забороняє самостійно вносити зміни до схем інженерних комунікацій. Водяна тепла підлога може вплинути на роботу опалення по всьому стояку багатоповерхового будинку і порушити тепловий баланс між квартирами. Тому доведеться домагатися дозволу від ЖКГ та тепломереж або обмежитися електричними теплими підлогами.
Технічні вимоги до стяжок описані в СНіП 2.03.13-88. Ось ключові моменти звідти:
- Якщо стяжка робиться по плитах перекриття, мінімальна її товщина має становити 20 мм. Все, що тонше за цей шар, у тому числі наливні підлоги, не вважається стяжкою. Функція останніх – вирівняти незначні дефекти перед укладанням чистового покриття.
- Мінімальна товщина стяжки тепло- і звукоізоляційним шаром, наприклад по плитах полістиролу, — 40 мм. Потовщення стяжки робиться, щоб нижній шар не рухався.
- Товщина стяжки для укриття труб, включаючи теплі підлоги, повинна бути більшою за їх діаметр мінімум на 45 мм. Тобто, якщо у стяжці прокладено труби діаметром 20 мм, товщина стяжки має бути від 65 мм.
У більшості житлових приміщень монолітні стяжки роблять із двох типів розчину: цементно-піщаного та бетону.
Стяжка з бетону
Бетон – це цементний розчин із щебенем, який роблять на заводі. Тут постає питання про доставку та подачу його на поверх – зазвичай для цього використовують бетононасос, що збільшує витрати. Найчастіше бетононасос використовують для великої площі та в заміських будинках.
Бетонну стяжку підлоги, як правило, не армують — тільки при заливанні конструкцій, що несуть, наприклад перекриття або ребра жорсткості під зовнішніми стінами будинку. Сама ж стяжка підлоги не має великих навантажень, тільки експлуатаційні від мешканців та меблів, а це, за нормативами, 150 кг на 1 кв. м.
Для стяжки підходить розчин марок від М150 до М200. Чим вища марка розчину, тим вища його міцність та вартість. Можна використовувати розчини і більш дешевих марок — М75 та М100, але тоді рекомендується збільшити товщину стяжки, щоб вона була міцною.
Плюс бетонного розчину: він заводський, тобто зроблений за технологією, професійно та якісно.
Цементна стяжка
Розчин для такої стяжки готується на місці із цементу, піску та води. Для цього використовують бетонозмішувач, в який засипають суху цементну суміш, додають воду і перемішують. Ціна нової бетономішалки — близько 13 000 , але апарат можна взяти в оренду за 400–800 на добу.
Також для приготування розчину популярні готові сухі суміші — вони ж є ЦПС або «піскобетон». Вони зручні у застосуванні та коштують недорого. Матеріал просто замішують із водою — за допомогою бетономішалки чи перфоратора з насадкою «віночок».
Наприклад, для стяжки товщиною 40 мм піде близько 80 кг сухої суміші на 1 кв. м. Вартість мішка 25 кг сухої суміші “MixMaster Оптима” – 143 На квартиру площею 60 кв. м знадобиться 4800 кг, або 192 мішки. Разом матеріал вийде на 27456 – приблизно 457 за 1 кв. м.
Стяжку із цементно-піщаного розчину товщиною до 80 мм не армують. Але вона може потріскатися при висиханні, тому наступного дня після заливання поверхню затирають теркою та зволожують.
Плюси цементної стяжки: як правило, вона дешевша, ніж доставка на місце заводського бетону. До того ж останній набагато важчий і потребує більше досвіду для роботи з ним.
Інструкція з заливки стяжки
У загальному випадку етапи заливки стяжки такі:
- Розмітка та розрахунки.
- Збезпилювання та ґрунтування основи.
- Укладання теплоізолюючого шару — за потреби.
- Влаштування гідроізоляції — у разі вологих приміщень.
- Прокладка вздовж стін демпферної стрічки.
- Установка маяків — напрямних, за якими відбуватиметься вирівнювання стяжки.
- Приготування розчину та заливання.
- Догляд за стяжкою після заливання.
Вам знадобляться:
- рулетка та лінійка, а також рівень або лазерний нівелір для вимірювання периметра стін та перепадів висоти
- будівельний пилосос, щоб прибрати пил з підлоги
- валик для ґрунтування та змочування стяжки
- грунтування – наприклад, Ceresit CT 17
- утеплювач – керамзит або пінополістирольні плити (у нашому випадку «Піноплекс» товщиною 50 мм)
- піна-цемент або монтажна піна для фіксації утеплювача
- мастика або рулонні матеріали (руберойд, товстий поліетилен тощо) для гідроізоляції
- демпферна стрічка для компенсації можливого температурного розширення стяжки
- суміш для стяжки
- степлер, шурупи або силіконовий герметик для кріплення стрічки
- будівельні маяки, а також саморізи, цементний розчин або плитковий клей для їх фіксації
- правило для вирівнювання розчину
- віброрейка, щоб випустити повітря з розчину
- мастерок для зняття маяків
- полутерок для затирання
- шліфувальна машина
- поліетиленова плівка, щоб захистити стяжку від передчасного висихання
Заливаємо цементну стяжку
Покрокова інструкція
1
Розмітка та розрахунки. Використовуючи рулетку, вимірюємо периметр стін, щоб зрозуміти площу підлоги. Потім за допомогою рівня або лазерного нівеліра шукаємо найвищі та найнижчі точки основи. Це дозволить визначити оптимальну товщину стяжки. Перемноживши площу приміщення та товщину майбутньої стяжки, ми розрахуємо необхідну кількість розчину.
Встановлюючи лінійку вертикально в різних місцях приміщення, можна визначити перепади основи. Там, де на шкалі лінійки лазер покаже найбільше значення, найнижча точка приміщення. Найменше значення на лінійці – найвища.
2
Підготовка основи. Поверхню потрібно знепилити та проґрунтувати для покращення адгезії, тобто зчеплення розчину з перекриттям.
Знепилювання роблять за допомогою будівельного пилососу. Після цього на підлогу валиком наноситься ґрунтовка. Підійде будь-який висохлий грунт для бетонних основ, наприклад Ceresit CT 17. Вже через дві години після його нанесення можна приступати до наступного етапу.
3
Монтаж теплоізоляції. Утеплювач зазвичай прокладають, коли стяжка монтується на грунт – наприклад, робиться підлога в альтанці. Також він часто використовується для підвищення рівня підлоги. Для цієї мети підходять пінополістирольні плити або керамзитне засипання.
Тут підлогу в тамбурі будинку утеплили та підняли за допомогою екструдованого пінополістиролу «Піноплекс» завтовшки 50 мм. Для додаткової фіксації матеріал можна приклеїти до ґрунтованої основи за допомогою піни-цементу або монтажної піни. Але у разі заливання цементної стяжки від 4 см матеріал буде міцно притиснутий її вагою.
4
Гідроізоляція. Для приміщень з підвищеною вологістю, наприклад, для ванної кімнати, передбачають гідроізоляцію, щоб у разі чого не затопити нижні поверхи.
Роблять її зазвичай обмазувальним способом, наприклад, за допомогою мастики. Але є і рулонні матеріали: руберойд, товстий поліетилен та ін. І в тому й іншому випадку гідроізоляція наноситься не тільки на підлогу, а й на нижню частину стін на висоту 10-15 см, а також на стіну в зонах душової кабіни та ванни.
Є й інше рішення – організувати гідроізоляцію вже поверх стяжки. В цьому випадку треба переконатися, що у гідроізолюючого шару достатня адгезія, щоб кріпити на нього чистове покриття. Наприклад, поліетиленова плівка в цьому випадку не підходить, а якісна мастика цілком.
5
Монтуємо демпферну стрічку по периметру стін. Вона служить для компенсації можливого температурного розширення стяжки, щоб не вперлася в стіни і не потріскалася. Це особливо важливо, якщо у стяжці прокладені труби теплої підлоги.
Якщо стіни з дерева або гіпсокартону, як на фотографії, демпферну стрічку кріплять степлером або шурупами, а якщо стіни бетонні, її можна приклеїти на силіконовий герметик.
6
Встановлення маяків. Маяки – це напрямні, за якими за допомогою спеціальної рейки – правила – вирівнюється поверхня стяжки. Зазвичай для направляючих використовують маячковий профіль, який фіксується у горизонтальному положенні на висоті, що відповідає товщині майбутньої стяжки.
Маяки кріплять паралельно один одному на відстані до 1–1,5 м, щоб легко орудувати правилом. Для закріплення використовуються шурупи, цементний розчин або плитковий клей. Останні наносять на підлогу у вигляді «коржиків», в які вдавлюється профіль і виставляється по горизонталі за допомогою рівня. При цьому важливо перевіряти не лише рівень окремого маяка, але також їх обрій відносно один одного.
7
Приготування розчину та заливання. Замішуємо розчин і поступово заповнюємо їм простору між маяками. При замішуванні у відрі виливаємо суміш на підлогу прямо з нього. Починати укладати розчин слід із дальньої частини кімнати.
Далі ведемо правилом по маяках, розгладжуючи поверхню. В крайньому випадку це можна робити рівною дошкою або бруском.
Щоб випустити повітря з розчину та запобігти утворенню порожнин усередині стяжки, рекомендується використовувати віброрейку. Але якщо немає можливості взяти в оренду такий агрегат, застосовується ручний метод штикування: свіжозалитий розчин протикається в декількох місцях і трохи розштовхується поступальними рухами.
8
Догляд за стяжкою після заливання. Через 5–10 годин після заливки стяжка досить жорстка, щоб по ній ходити, а її поверхня легко піддається обробці. У цей період можна видалити маяки, підколупнувши їх кельмою, і замазати канавки розчином, що утворилися.
Також за допомогою правила з поверхні зрізуються всі опуклості. А щоб прибрати подряпини, тріщини, шорсткості та отримати ідеально гладку поверхню, роблять затирання. Перший прохід затирання роблять по свіжому розчину через 3-7 годин після заливання, другий через 10 годин після цього.
При невеликому обсязі робіт затирання роблять вручну — поверхня стяжки змочується та розгладжується напівтерком. Можна також орендувати шліфувальну машину — вертоліт. А ще можна не морочитися із затіркою, якщо потім планується робити наливну підлогу.
У наступні 28 днів стяжка набирає міцність. Для правильного застигання їй потрібна вода, тому рекомендується не допускати протягів і перші 7-10 днів зволожувати поверхню змоченим валиком. Також можна накрити стяжку поліетиленовою плівкою. При активному випаровуванні вологи розчин пересихає та покривається тріщинами.