Вибираємо будівельні матеріали з урахуванням їхньої горючості

Пожежна небезпека будівельних матеріалів визначається властивостями, які перелічені у законі «Технічний регламент щодо вимог пожежної безпеки». Ось технічні назви цих властивостей, як вони прописані у законі:

  • горючість
  • займистість
  • здатність полум’я поширюватися по поверхні
  • димоутворювальна здатність
  • токсичність продуктів горіння

Щоб з’ясувати, наскільки матеріал пожежонебезпечний, з ним проводять спеціальні вогневі випробування: перевіряють, як він взаємодіє з полум’ям, чи легко спалахує, як швидко і сильно горить, чи виділяє при горінні токсичні речовини.

Після випробувань матеріалу дають клас пожежної небезпеки та технічне свідоцтво, в якому, зокрема, написано, коли його можна використовувати.

Усього існує 6 класів пожежної небезпеки будівельних матеріалів. Маркуються вони так: КМ0, КМ1, КМ2, КМ3, КМ4, КМ5. Кожен клас має свої властивості із закону, про який ми писали вище.

Негорючі матеріали

У негорючих матеріалів при контакті з вогнем:

  • температура підвищується не більше ніж на 50 градусів за Цельсієм
  • маса зменшується не більше ніж на 50%
  • полум’я видно не більше 10 секунд

Негорючими вважають природний камінь, цементний бетон, скло, метал, будівельні розчини, штукатурки, клеї, шпаклівки та глиняні, керамічні, фіброцементні, керамогранітні та силікатні вироби — наприклад, цегла.

Інші властивості пожежної небезпеки негорючих матеріалів не визначають: адже вони й так не горять.

Коли ми здаємо відремонтований об’єкт замовнику, комісія перевіряє, чи відповідає приміщення вимогам пожежної безпеки. До комісії входять інспектори Державної протипожежної служби МНС та Служби державного будівельного нагляду та експертизи. Насамперед вони перевіряють систему пожежної сигналізації: чи добре спрацьовує тривожна кнопка, чи достатньо датчиків диму та тепла встановлено і чи правильно вони розташовані. Перевіряють, чи правильно змонтовано розведення води зі спеціальними колбами під напругою, що лопаються під час займання, якщо на об’єкті передбачена система водяного пожежогасіння; дивляться, чи достатньо вогнегасників. Слідкують за безпекою укладання електропроводки: кабель має бути укладений у захисні короби або труби. Отвори між приміщеннями повинні бути по можливості загорнуті, щоб полум’я було складніше поширюватися. Перевіряють проектно-кошторисну документацію, в якій зазначено, які матеріали використовувалися при ремонті, який у них клас пожежонебезпечності та горючості. Особливо суворі вимоги висувають до утеплювачів, фарб, емалів та інших оздоблювальних матеріалів, які мають бути негорючими або слабогорючими.

Як убезпечити будинок чи офіс

Вдома найкраще мати повітряно-пінний або вуглекислотний вогнегасник.

Повітряно-пінний найефективніше працює на перших стадіях займання, коли потрібно погасити полум’я на легкозаймистих матеріалах, твердих речовинах та горючих компонентах: лакофарбових виробах, деревині, маслі та папері.

За допомогою вуглекислотного вогнегасника можна погасити інтенсивне полум’я, яке охопило більшість матеріалів, якими оброблені житлові приміщення.

У громадських приміщеннях обов’язково має бути передбачена система пожежогасіння: водна або порошкова (порошок – суміш на основі кальцинованої соди та діамонійфосфату). Ще в офісах обов’язково мають бути вогнегасники: найчастіше використовують пінні, порошкові та вуглекислотні.

Чи маєте вдома вогнегасник і якщо є, то який? Чи знаєте ви, як ним користуватися? Розкажіть у коментарях.