Здавалося б, що може бути простіше, ніж забити цвях. На питання, як це правильно зробити, повинен знати відповідь будь-який чоловік та й пристойна частина жінок. Але у світлі проблем дощок, що розкололися, тріснутої штукатурки, зігнутих цвяхів і травмованих пальців процес забивання цвяхів перестає бути таким вже простим. Просто потрібно знати деякі правила та нюанси, і тоді ця процедура не викликатиме жодних проблем.
Отже, секрет правильно забитого цвяха дуже простий: це поєднання добре підібраного інструменту, техніки та досвіду. А якщо останнього у вас поки не вистачає, то час ознайомитися з корисними порадами на цю тему, які довгі роки накопичували справжні майстри.
Який інструмент (молоток) потрібен ?
Дуже частою помилкою при забиванні цвяха стає неправильно підібраний молоток. Варто запам’ятати просте правило, що чим більший і довший цвях, тим більше і важче має бути столярний молоток. Залежно від розміру цвяха вибирають певний типорозмір молотка з чотирьох існуючих:
- МСТ-1 з рукояттю в 25-28 см, робочою частиною в 9 см і вагою до 250 г добре забивати мініатюрні цвяхи завдовжки до 4 см;
- МСТ-2 з рукояттю в 30-32 см, робочою частиною в 11 см і вагою в 500 г можна використовувати для забивання більших цвяхів. Це самий ходовий інструмент;
- МСТ-3 важить вже 800 г, а за іншими параметрами та сферою використання майже не відрізняється від попереднього варіанту;
- МСТ-4 з рукояттю в 35-37 см, робочою частиною 13 см, і вагою близько 1 кг забивають цвяхи від 8 см і більше і навіть дюбель-цвяхи.
Звичайно, за допомогою МСТ-4 можна забити і маленький шпалерний цвях, Проте зручніше буде працювати з інструментом з адекватними розмірами. Але, якщо в будинку є лише один молоток, і потрібно забити один-єдиний цвях, щоб повісити картину, то особливо морочитися непотрібно – інша справа, якщо обсяги будівельних робіт більш масштабні.
Секрети правильного забивання цвяхів
Цвях ідеально входитиме в поверхню, не деформуватиме її і сам не згинатиметься, а молоток не стане причиною травм, якщо дотримуватися кількох нескладних порад.
- Якщо досвіду в забиванні цвяхів не так вже багато, то не зайвим спочатку нанести розмітку і олівцем позначити місце майбутнього кріплення. Далі цвях притуляють до наміченої точки притримують вказівним і великим пальцем біля основи, а мізинцем упираються в поверхню для більшої стійкості. Починати потрібно з несильних рухів для того, щоб увігнати цвях на 3-4 мм у поверхню, а коли він вже тримається, можна приступати до сильніших ударів. Професіонали кажуть, що менше буде ударів, тим міцніше сидітиме цвях, тому постарайтеся краще прицілитися до капелюшка цвяха, і, тримаючи молоток за кінець рукояті (так удар буде сильнішим і вимагатиме менше зусиль), зробіть пару кистьових, а потім 2-3 сильні ліктьові удари.
- При забиванні цвяха слід стежити, щоб він рівно і правильно входив у поверхню. І якщо щось йде не так, то краще взяти кусачки та обережно, обертальними рухами, витягнути його. Не розгойдуйте з боку в бік, інакше отвір може стати сильно широким.
- Напевно, багатьох новачків у питанні забивання цвяхів хвилює безпека пальців, адже тримати їх біля капелюшка при не надто точному ударі означає отримати травму. Тому перші рази можна користуватися підручними засобами, щоб притримувати цвях: це може бути звичайна прищіпка, гребінець або навіть пасатижі. До речі, останні допоможуть і якщо потрібно вбити довгий цвях, щоб він при цьому не згинався: достатньо просто притримувати ними виріб біля капелюшка.
- Якщо ви працюєте з тонкими дерев’яними дошками , то велика ймовірність, що при забиванні цвяха утворюється тріщина. Тому краще вибирати цвяхи з діаметром стрижня, який у 4 і більше разів менший, ніж товщина дошки. Як альтернатива – не використовувати надто гострі цвяхи, а вістря перед забиванням відкусити кусачками: це дозволить цвяху зім’яти та розірвати волокна деревини, не утворивши при цьому тріщину. Природно, забивати цвяхи дуже близько один одному на дерев’яній поверхні не рекомендується, інакше можна викликати появу тріщин. До речі, пробійник просто незамінний, коли потрібно втопити цвях у поверхню під подальше оштукатурювання, адже якщо діяти лише молотком, то вийдуть вм’ятини. Якщо дві дошки потрібно з’єднати під прямим кутом, використовуючи при цьому кілька цвяхів, то краще з’єднати дошки з невеликим запасом, а надлишки після забивання цвяхів відрізати. він повинен не менше ніж на третину, а краще на 2/3 увійти в поверхню, до якої здійснюють кріплення. Якщо забивати цвях під кутом, то надійність з’єднання при цьому зростає.
- Дослідні майстри-будівельники радять перед вбиванням цвяха взагалі поміщати його ненадовго в масло або мильний розчин: так працювати буде легше, адже цвях набагато простіше входитиме в поверхню.
- Коли потрібно забити цвях у стіну зі шпалерами, то висока ймовірність необережними рухами деформувати оздоблювальний шар. Тому краще перед початком забивання зробити невеликий хрестоподібний надріз на передбачуваному місці, і тільки потім почати основні дії. Після того, як цвях вдалося встановити на потрібне місце, краї шпалер акуратно підклеюють. Сам процес забивання цвяхів дуже швидко доходить до автоматизму, а проблеми можуть виникнути тільки під час роботи з важкодоступними місцями наприклад, коли потрібно встановити кріплення в поглибленні, в кутку і т.д. В цьому випадку на допомогу прийде сталевий сердечник і металева трубка, з якими процес максимально спрощується: трубка надівається на цвях, а сердечник упирається в капелюшок, а далі дійте так, як і зазвичай, завдаючи ударів молотком по сердечнику . Замість трубки та сердечника можна використовувати гайку з діаметром трохи більше капелюшка цвяха та болт.
- Якщо ж необхідно забити цвях у пружну планку, то можна використовувати струбцину і з її допомогою вдавити цвях, або ж як опору використовувати масивний молоток. Якщо виявилося, що цвях занадто довгий , і його кінець вже здався зі зворотного боку, то, щоб уникнути травматизму, його краще зігнути гачком, а потім вбити в ту ж поверхню.
- При необхідності створити кріплення в бетонній або цегляній стіні краще користуватися дюбелем. Так, на бетонній стіні спочатку намічають необхідне місце, а потім за допомогою перфоратора пробурюють необхідний отвір: на бурі вказаний діаметр, який повинен збігатися з аналогічним показником для дюбеля. Глибина отвору повинна трохи перевищувати довжину дюбеля. Потім очищають пил, забивають дюбель та встановлюють цвях. Цегляну стіну можна свердлити ударним дрилем, причому бажано робити отвір в центрі цегли, оскільки розчин кладки – недостатньо надійне місце для кріплення.
Мабуть, це основні правила, які повинні допомогти майстру-початківцю правильно і без проблем, травм та шкоди забивати цвяхи. Якщо ж знадобиться витягнути вже забитий цвях, то можна підчепити його цвяхом або викруткою, а потім підхопити капелюшок кліщами і тягнути. При цьому під інструмент краще підкласти шматок дерева, щоб не залишити видимі вм’ятини на поверхні.