Електрична тепла підлога: грамотний монтаж – запорука комфортної експлуатації

Теплу підлогу часто облаштовують у квартирах, ще частіше — в особняках та заміських будинках. Ця ефективна опалювальна система дає можливість затишно почуватися, навіть походжаючи босоніж по кам’яній підлозі, і служить додатковим джерелом тепла до основного набору радіаторів, встановлених у будинку. Але щоб потенціал теплої електричної підлоги був використаний на 100%, необхідно виконати грамотний монтаж системи. Про те, як це зробити, ми й поговоримо.

Види теплої підлоги

Системи «Тепла підлога» бувають водяними та електричними. Способи їх монтажу також сильно відрізняються, як принцип роботи.

Функціонування водяної теплої підлоги ґрунтується на циркуляції теплоносія. Рідина, нагріта до необхідної температури, проходить системою труб під підлогою, віддаючи йому тепло. За час проходження трубами теплоносій остигає і знову повертається до котла для нового циклу нагрівання. Такий спосіб застосувати в міській квартирі вкрай важко, адже теплоносій у ній ніде і нема чим нагрівати. Підключати підлогу до централізованої системи гарячого водопостачання забороняється, а якщо для цієї мети використовувати стояк опалення, то буде проблематично домогтися зниження надто високої для підігріву підлоги температури носія. До того ж необхідність товстої стяжки для підлоги обертається зменшенням висоти стель у квартирі, і дамокловим мечем висить ризик затоплення поверхів, що знаходяться нижче точки аварії, якщо така станеться.

Встановлення електричної теплої підлоги

Електрична система «тепла підлога» – єдиний можливий спосіб облаштування в багатоквартирному будинку опалення під підлогою. Електрична підлога може бути двох типів: нагрівальний кабель та плівкова підлога. Виробництво резистивного кабелю здійснюється у двох варіантах – окремим дротом або у вигляді теплового мату. Останній є аналогічний гріючий кабель, тільки зафіксований на сітках різного розміру. У плівковій версії теплої підлоги нагрівальними елементами є вугільні вставки.

Розвінчуємо міфи

Навколо електричних підлог існує безліч помилок, що не мають нічого реального. Наприклад, тепла підлога не позбавить ваших дітей від частих застуд, якщо вони до її облаштування часто хворіли. Причиною застуд найчастіше стає ослаблений імунітет, і тепла підлога цієї ситуації не виправить.

Невірно також думати, що система опалення електричною теплою підлогою економічніша за інші види опалення.

Вплив систем опалення на рівень вологості повітря в квартирі сильно перебільшено: надмірно сухим або, навпаки, вологим повітря в приміщенні стає через прорахунки з організацією вентиляції приміщень і паропроникність об’єкта.

Помилково думати, що електрична тепла підлога позбавить вашу ванну від цвілі. Головною причиною виникнення грибкових колоній стає зазвичай підвищена вологість – наслідок недостатньої вентиляції приміщення, а також створення сприятливого органічного середовища для розмноження грибка.

Всупереч існуючій думці, електрична тепла підлога не збирає і не піднімає пил, та й взагалі не надає значного впливу на її кількість. Вихідні від працюючої електричної підлоги теплові потоки розподіляють пилові частинки, що знаходяться в повітрі, так само, як і звичайні опалювальні радіатори, закріплені на стінах.

У північних регіонах із суворою зимою електрична тепла підлога навряд чи здатна стати єдиним джерелом тепла, її недостатньо для створення нормального температурного режиму в житлі. Але підвищити комфорт, розширити застосування холодних плиткових покриттів при створенні інтер’єрів він допоможе.

Укладання теплої підлоги з гріючим кабелем

Зазвичай цей тип електричної теплої підлоги застосовують у тому випадку, якщо статеве покриття адгезією зв’язується з основою, тобто коли приймається рішення укласти на підлогу керамічну плитку або популярний керамограніт. В інших випадках монтують плівкову підлогу, що забезпечує більш рівномірне прогрівання через відсутність відстані між жилами, що нагрівають.

Важливі нюанси монтажу підлоги кабельного типу

Потужність кабелю, що гріє, безпосередньо залежить від його діаметра. Кабель, що гріє, тонкого перерізу не укладають в товсту бетонну стяжку, його потужності буде недостатньо, щоб прогріти наскрізь щільну плиту.

Якщо ви плануєте монтаж потужної теплої електричної підлоги, доцільно передбачити підведення окремої гілки від електричного розподільного щитка.

Допустиме укладання потужної електричної підлоги в стяжку, товщина якої варіюється в діапазоні 5-8,5 см. При цьому потрібно дотримуватися наступної структури «пирога»: основу облаштують із плит пінополістиролу, у яких поверхня покрита алюмінієвою фольгою. Далі поступово укладають резистивний кабель зі сталевою сіткою. Зверху «пиріг» заливають розведеною у потрібній пропорції цементно-піщаною сумішшю.

Щоб уникнути розтріскування стяжки при висиханні розчину і надалі при перепадах температур, у неї вводять пластифікатори. Периметр кімнати, в якій ведуться роботи, обклеюється стрічкою, що демпфує. Після заливання стяжки розчину дають висохнути, залишаючи її на дві доби. У цей період в жодному разі не можна включати покладену електричну підлогу. Коли піщано-цементна суміш висохне, можна розпочинати експлуатацію теплої підлоги, але забороняється одразу встановлювати терморегулятор у положення максимального нагріву. Температуру треба підвищувати поступово. Зверніть увагу, що такий спосіб монтажу теплої підлоги з резистивного кабелю вкраде приблизно 10-12 см висоти кімнати.

Якщо в приміщенні і без бетонної стяжки стелі низькі, то мати з зафіксованим на них кабелем розгортають прямо поверх бетонної або іншої основи, не передбачаючи теплоізоляційного шару. Таким чином, вдається зберегти висоту приміщення, але при цьому не виконується вирівнювання поверхні, та й відсутність теплоізоляції обернеться нераціональними втратами тепла, яке йтиме на підігрів стелі нижньої квартири.

Підкладка під теплу підлогу обов’язково має бути з алюмінієвої фольги, а в жодному разі не зі звичайної.

Мати з зафіксованим на них кабелем, що гріє, або термомати, можна монтувати і без стяжки. Їх укладають у шар клею, на який садять плитку. Висихає тепла підлога при такому монтажі протягом тижня.

Але попередньо основа, на яку буде укладено мати або кабель, повинна бути ретельно очищена від забруднень і по можливості вирівняна. Наявні дефекти поверхні – відколи або тріщини – усувають за допомогою стартових шпаклівок або розчином цементно-піщаної суміші.

План розкладки теплових жил обов’язково потрібно зберегти на майбутнє: він стане в нагоді при проведенні майбутнього ремонту, дозволить демонтувати обладнання за необхідності, не допустивши його пошкодження. Зазвичай гріючий кабель розташовують на підкладці з алюмінієвої фольги як «равлики» чи «змійки». Інтервал між проводами кожного нового витка чи змійки має становити не менше ніж п’ять, але й не більше ніж п’ятдесят сантиметрів.

На плані розкладки кабелю обов’язково позначте контурними лініями або іншим кольором зони, де теплої підлоги не буде. А не укладають його на ділянки, де планується поставити меблі, а також на смузі шириною щонайменше 10 см, яка розташована біля стін: тут гріти підлогу немає сенсу, мешканці навряд чи тиснуться по стінах. Простежте, щоб дистанція між жилами теплої підлоги та опалювальними радіаторами також становила щонайменше 10 див.

Перед монтажем теплої підлоги, що виконується без стяжки, поверхню основи покривають ґрунтом. Загрунтована поверхня забезпечує найкращу адгезію фольгованого скотчу з основою.

Провід починають укладати від точки знаходження джерела живлення. Кінець одножильного кабелю після завершення укладання виводять до точки входу. З двожильним кабелем цього робити не потрібно просто підключіть його до електроживлення з одного боку.

Термодатчик укладають у гофровану трубу і поміщають на підлозі, з одного боку закривають трубу за допомогою заглушки. Шнур повинен легко витягуватися з кожуха.

Терморегулятор на стіні монтується в підрозетник, що розташований на відстані щонайменше 30 см від поверхні підлоги. Кінці проводів слід зачистити та підключити до клем. Під час укладання теплої підлоги роботу терморегулятора необхідно перевірити до заливання стяжки або плиткового клею.

Як правильно укладати термомати

Монтаж термоматів не надто відрізняється від укладання кабелю, що гріє. Щоправда, жили, що гріють, уже розкладені з необхідним інтервалом, монтажнику залишається лише розправити рулони. Встановлення термоматів також починаємо від точки підключення.

Розкладаючи мати на основі, не можна допускати нахлестів та перетину теплового кабелю. Різати теплові жили теж забороняється, коригувати можна лише форму сітчастої підкладки. Так само як і кабель, мати повинні знаходитися на видаленні як мінімум 1 см від інших приладів опалення.

Під терморегулятор необхідно виконати в підлозі штробу, розмір якої повинен становити 20 х 20 мм. Виїмку розташовують на рівній відстані від нагрівального кабелю до точки розміщення коробки розпаювання в стіні.

Для перевірки роботи підлоги, а також терморегулятора систему підключають на короткий час, після чого штробу закладають плитковим клеєм.

Монтаж плівкової підлоги

Тепла підлога плівкового типу є рулонним полімерним матеріалом, на якому зафіксовані мідні провідники. Генератором тепла в плівковій підлозі є карбонові струмопровідні доріжки. Під’єднання контакту до шини здійснюється за допомогою паяння або за допомогою затискного з’єднання. Паяння забезпечує більшу надійність, оскільки зникає ризик локального перегріву. До того ж припаяні контакти простіше збираються.

Врахуйте, що плівкова підлога не кладуть під плитку або стяжку. Його укладають під ламінат, лінолеум, ковролін.

Порядок укладання

1. На попередньо очищену чорнову підлогу постеліте підкладку, що відображає. При монтажі плівкової теплої підлоги, оснащеної мідними вставками, використовувати фольговані матеріали заборонено. Перед початком роботи змалюйте на майбутнє план укладання.

2. Рулони покладіть мідними вставками вниз. Різати плівку при необхідності дозволено виключно за спеціальною розміткою, щоб не пошкодити електричний ланцюг і не відключити таким чином будь-яку окрему ділянку мату. Поєднати смуги можна, використовуючи скотч.

3. Коли мати розкладено, на мідні токонесучі жили встановлюють затискачі. Мідні смуги розсувають таким чином, щоб одна сторона кріплення потрапила усередину, а інша залишилася зверху. Скріплення виконують за допомогою пасатижів. У затискач поміщають дроти сусідніх матів, до підлоги їх прикріплюють скотчем.

4. Далі потрібно виконати ізоляцію контактів із двох сторін, використовуючи для цього квадратики з бітумної плівки. З торця мата місця розрізів мідної шини закривають плівкою.

5. Потім необхідно встановити терморегулятор з датчиком температури. Датчик поки що не поміщають у штробу, а кладуть під мат. Терморегулятор вбудовують у стіну на висоті, яка зручна для експлуатації. Підключають пристрій до мережі, плівки, датчика температури. Після цього виконується перевірка роботи підключеного обладнання. Для випробувань бажано запастися тепловізором, який допоможе визначити неробочі смуги карбонові якщо такі є.

6. Якщо запуск системи пройшов без нарікань, можна штробити виїмку для розміщення теплового датчика. Пора зробити і прорізи для проводів у підкладці, що відображає.

7. Застеліть плівкові мати поліетиленовою плівкою, це потрібно для гідроізоляції та захисту матів у процесі монтажу. Зверху на цю плівку можна укладати тверді покриття, наприклад паркет або ламінат.

У разі вибору фінішним покриттям лінолеуму чи іншого гнучкого та м’якого матеріалу на плівку треба укласти шар щільної фанери, ДСП чи ОСБ.