Види розкладки
Правильна розкладка допомагає розмістити плитку акуратно та естетично, візуально скоригувати недоліки геометрії підлоги та стін, а також знизити витрату матеріалу та кількість обрізків. Найчастіше використовують кілька стандартних видів розкладки.
Вибір розкладки залежить від особливостей ванної, форми та виду плитки та візерунка на ній. Перед розкладкою зніміть рулеткою точні розміри ванної кімнати. Не забувайте про шви (1–5 мм), які також треба враховувати під час розрахунків.
Горизонтальна розкладка
Найпростіший вид розкладки плитки, який ще називають прямим, — горизонтальний ряд від кута до кута. Зазвичай його вибирають, коли впевнені, що вдасться розмістити всі плитки цілими, без обрізки наприкінці ряду. У крайньому випадку плитку потрібно підібрати так, щоб обрізок був не менше половини плитки. Горизонтальна розкладка найкраще підходить для квадратної плитки на підлозі та стінах у кімнаті з правильною геометрією та прямими кутами.
Розкладка зі зміщенням
При розкладці зі зміщенням плитку кладуть не шов у шов, а зі зсувом на фіксовану величину (зазвичай до половини ширини плитки) за принципом цегляної кладки. Цю схему найчастіше вибирають для прямокутної плитки, оскільки її обрізані елементи легше скомпонувати.
Укладання зі зміщенням підходить тільки для ідеально рівної поверхні, інакше шви «попливуть» і виглядатимуть неохайно. Також важливо витримувати ширину міжшовного простору. Це допомагає зробити пластикові хрестики.
Діагональна розкладка
Це складніша схема, при якій плитка розташовується під кутом до площини стіни або підлоги. На підлозі діагональне укладання допомагає візуально розширити площу, а на стіні приховає дрібні нерівності. Але під обрізку попадає багато матеріалу, а підібрати крайні плитки на кутах особливо складно.
Як зрозуміти, скільки потрібно плитки
Щоб розрахувати потрібну кількість плитки, знайдіть площу поверхні за формулою S = a * b, де а — довжина підлоги або стіни, а b — ширина. Також розрахуйте площу однієї плитки. Розділіть площу поверхні на площу однієї плитки. Так ви дізнаєтеся, скільки плитки вам потрібно на одну стіну чи підлогу. При прямій розкладці додайте до отриманої суми 10% зі зміщенням – 15%, а при діагональній – 40% на підрізи. Додатково закладіть 10% на випадок пошкодження частини матеріалу під час різання або укладання.
Для розрахунку кількості вертикальних рядів розділіть висоту стіни на висоту плитки та округліть результат до цілого числа у велику сторону. Кількість рядів по горизонталі обчисліть, розділивши ширину стіни на ширину плитки і також заокругливши результат.
Іноді у новобудовах здають квартири зі стінами, обробленими гіпсовою штукатуркою, у тому числі й у ванних кімнатах. Плитку на гіпсовий матеріал класти не можна, тому що він добре вбирає вологу. Вона може проникнути через міжплиткові шви, і плитка відвалюватиметься.
Якщо стіни у вашій ванній кімнаті оброблені гіпсом, потрібно їх загрунтувати і всю робочу поверхню обробити полімерною гідроізоляцією. Плитку не можна буде класти на цементний клей: для гіпсової штукатурки він дуже важкий і утворює товстий шар. Використовуйте полімерний або інший цементний клей для плитки. Крім того, на гіпсову штукатурку не можна клеїти крупноформатну плитку.
Як покласти плитку: покрокова інструкція
За добу до початку робіт занесіть плитку в будинок, щоб вона зігрілася, якщо була на холоді, або, навпаки, охолола, якщо раніше знаходилася на сонці. Оптимальна температура матеріалу для укладання – від 18 до 24 °C.
Виберіть клей: для роботи у вологих приміщеннях використовують полімерні клейові суміші, цемент та універсальний клей для плитки. Для мозаїчної плитки та точкових робіт підійдуть рідкі цвяхи.
Клей для плитки та керамограніту КМ Посилений сірий (клас С1) 25 кг
Придбати
Клей для плитки та керамограніту КМ-Б Посилений з армуючими волокнами сірий
Придбати
Клей монтажний каучуковий КМ прозорий 280 мл
Придбати
Визначтеся, в якій черговості ви укладатимете плитку. Є два варіанти:
- спершу укласти плитку на підлогу — тоді на неї спиратиметься плитка на стінах
- спочатку покласти плитку на стіни — у цьому випадку плитку для підлоги підводять до стінової
Простіше і практичніше починати укладання плитки зі стін: так ви зменшите ризик пошкодження плитки для підлоги. Перед тим як почати працювати, розташуйте плитку на підлозі так, як ви укладатимете її на стіні. Якщо це різнокольорова плитка чи орнамент, розкладіть його згідно зі схемою. Починати укладання буде зручніше від центру на рівні борту ванни чи підлоги.
Якщо клей сухий, перед роботою його потрібно розвести за інструкцією. Клейовий розчин застигає за 30-60 хвилин, тому готуйте його невеликими порціями.
Наносите клей зубчастим шпателем. Його підбирають залежно від розміру плитки, щоб одержати рівномірний шар. Підходящий інструмент скорочує витрату клею та покращує адгезію плитки. Для плитки різного розміру шпатель підбирають за розміром зубця:
- для мозаїки – 2–4 мм
- для дрібноформатної плитки до 15 см – 4-6 мм
- для плитки середнього розміру – 6–10 мм
- для великої плитки від 60 см – 10-12 мм
Багато майстрів наносять клей відразу на стіну, але це вимагає певних навичок. Ви повинні встигнути покласти всю приготовлену плитку на оброблену клеєм поверхню, доки він не підсох. Щоб полегшити завдання, наносите клей прямо на плитку. Надлишки клею можна прибрати шпателем і відразу клеїти плитку до поверхні.
Якщо у вас вистачить вправи, для кращого зчеплення можна покрити клеєм і стіну, і плитку. Спочатку клей наносять на стіну, а потім – “на здир” на плитку і приклеюють її на стіну. Метод «на здир» має на увазі видалення надлишків клею з поверхні з одночасним його вдавлюванням звичайним шпателем у поверхню – так клей глибоко проникає в структуру плитки і вона краще закріплюється. Це потрібно зробити дуже швидко, щоб втиснутий у плитку клей не завітрився.
Нанесення клею «на здир».
Намагайтеся укладати плитку чисто: відразу ж затирайте шви губкою, адже видалити застиглий клей набагато складніше, ніж свіжий. Якщо у вас не вдалося відразу прибрати клей з поверхні або зі швів, наступного дня акуратно зріжте його канцелярським ножем. Якщо минуло багато часу, клей можна розмочити або видалити спеціальними засобами.
Прикладайте правило вертикально та горизонтально та контролюйте площину. Для вирівнювання плитки можна встановити маячки або хрестики між плитками.
Є інший варіант для контролю рівності поверхні — використовувати систему вирівнювання плитки (СВП). Вона вирівнює дві суміжні плитки, крім перепадів висот. Це збільшує швидкість та зручність укладання. Класична система виглядає так: є затискач, який входить у шов між плитками, і клин, який вставляють у затискач так, щоб він прилягав одразу до двох сусідніх плиток. Краще ставити по два затискачі з кожного боку плитки для надійності. Після висихання клин та верхню частину затиску прибирають ударом гумового молотка.
Система вирівнювання плитки.
Частину плитки доведеться просвердлити, щоб зробити отвори під труби та розетки. Щоб плитка не тріснула, використовуйте спеціальні свердла з кераміки та скла, а для керамограніту коронки з алмазним напиленням.
Свердління насадкою з алмазним напиленням.
Після закінчення укладання витягніть маячки і дайте клею просохнути. Через 5–7 днів починайте затирання швів.
Як зробити затирання швів
Зазор між плитками називають швом. При вологості та температурних коливаннях плитка трохи стискається і розширюється, а шов дає їй місце для руху і захищає від тріщин.
Головне завдання затирання – не допустити, щоб вода проникла в міжплиткові шви. Крім цього, затирання зміцнює плитку на основі, не дає бруду скупчитися в швах і надає обробці закінченого вигляду.
Перед тим як покласти плитку у ванній своїми руками, заздалегідь підберіть затирку. Склади розрізняють за матеріалом, кольором, в’язкістю та експлуатаційними властивостями.
Цементне затирання
Така суміш складається з основної речовини (цементу), полімерів та пігментів. Її можна купити у вигляді готового розчину або порошку, який розводять водою або латексом – він надає водовідштовхувальні та протигрибкові властивості. Цементна затирка не має високої вологостійкості. Якщо її використовують у вологих приміщеннях, поверх цементного затирання додатково наносять гідрофобне просочення.
Епоксидне затирання
Це суміш з епоксидної смоли та затверджувача. Епоксидне затирання відмінно підходить для вологих приміщень — створює міцні шви, які не пропускають воду. Крім того, склад має антигрибкову дію і не дає з’явитися плісняві. Колір може бути будь-яким, але досягти чистого білого кольору складно через напівпрозорість суміші.
При виборі затірки враховуйте свій досвід у ремонтних роботах. Найлегше обробляти шви цементними затираннями. Вони засихають не відразу, і ви матимете можливість виправити помилки. Головне – перевірити, щоб на упаковці було зазначено, що конкретне цементне затирання можна використовувати в приміщеннях з підвищеною вологістю. Епоксидні склади складніші у застосуванні: вони твердіють дуже швидко, і працюють з ними лише фахівці.
Як затирати шви
Затирати шви між плитками можна лише після того, як клей остаточно висохне. Терміни застигання вказують в інструкції до клейового складу.
Спочатку очистіть ножем або шпателем ділянки між плитками від надлишків клею. Вузьким малярським пензлем зметіть дрібні частинки складу. Від того, наскільки ретельно ви очистите зазори між плитками, залежить, як добре затирання зчепиться з плиткою і виконуватиме свої завдання.
Якщо керамічна плитка, її торці перед нанесенням затірки варто зволожити. Якщо плитка має пористу поверхню, наклейте вздовж швів малярну стрічку, щоб затирання не потрапила в пори.
З затіркою працюють гумовим шпателем. Спочатку її наносять на шов, а потім проводять по ньому шпателем або гумовою теркою, щоб утиснути затирку всередину. При цьому інструмент тримають під невеликим кутом. Після того, як ви втиснули затірку в шов, проведіть по ньому ще раз. Якщо шов добре заповнений, він не продавлюватиметься і тягтиметься за шпателем.
Приблизно через 15 хвилин після нанесення затирання видаліть надлишки матеріалу вологою ганчіркою. Остаточно сформуйте шви, поки затирання не висохло. Це можна зробити методом розшивки дерев’яною паличкою або цвяхом. Після закінчення робіт плитку протріть, а за годину змахніть наліт сухою ганчіркою.
Після затирання обробіть сантехнічним силіконовим герметиком кути між стінами та стінами та підлогою, стики між сантехнікою, стінами та підлогою, а також місця, де проходять комунікації. До цього складу, крім основної речовини (силікону), входять протигрибкові добавки.
Нанесення силіконового герметика на стик між ванною та стіною.
Резюме
Укладання плитки у ванній своїми руками вимагає уважності та певної вправності. Спочатку потрібно вибрати схему розкладки та правильно розрахувати кількість матеріалу. Плитку кладуть лише на очищену та вирівняну поверхню, яку попередньо гідроізолюють у мокрих зонах. Щоб плитка краще закріпилася на основі, а її шви не пропускали вологу, їх обробляють затіркою.
А ви готові покласти плитку у ванній своїми руками?