При оздобленні щойно збудованого будинку або при виконанні капітального ремонту важлива кожна деталь, адже найкраще враження від будинку можуть непоправно зіпсувати, наприклад, недбало оформлені відкоси дверей. Більшість забудовників воліє класичний варіант оформлення дверних укосів, що сягає корінням далеко в минуле – обробка їх шляхом оштукатурювання. Ця традиційна технологія досить трудомістка, вимагає проведення робіт значних тимчасових витрат. Але при цьому результат при строгому дотриманні технології, виробленої багатьма поколіннями майстрів, тішить своєю естетичністю та довговічністю.
При тому, що оштукатурювання поверхонь великої площі, наприклад, стін, вимагає від виконавця наявності професійних навичок, оформлення дверей у цій техніці можна виконати і самотужки, причому досить акуратно. Принаймні підготувати дверні укоси під обклеювання шпалерами цілком можна самостійно.
Який склад вибрати для оштукатурювання
З цією метою можна використовувати традиційний розчин, коли цемент змішують з піском у пропорції один до трьох або до чотирьох і додають воду, щоб розвести розчин до консистенції густої сметани.
Щоб розчин швидше «схопився», і еластичність його була вищою, до цементно-піщаної суміші додають трохи алебастру або аналогічної за дією добавки. Можна також використовувати готові суміші для штукатурки, що випускаються вітчизняними та зарубіжними виробниками. З їх допомогою штукатурити дверні укоси простіше, але це обійдеться дорожче, ніж з використанням традиційної цементно-піщаної суміші.
Технологія виконання штукатурки дверних укосів
Обштукатурювання укосів має передувати вирівнювання поверхні стін. Таку роботу непиловою ніяк не назвеш, тому рекомендується захистити від забруднення двері, підлогу та дверний короб. Використовуйте для цього поліетиленову плівку, клейонку, картон тощо. Косяк радимо захистити, обклеївши його поверхню звичайним малярським скотчем – так ви заощадите час і сили на подальшому прибиранні.
Підготовчий етап
Перед оштукатурюванням дверних укосів слід підготувати робочу зону. Для цього насамперед оббивають стару штукатурку, вищерблену цеглу або інший матеріал – тобто все, що слабо тримається на стіні. Якщо встановлювалися нові двері, колишня штукатурка укосів може суттєво випирати. Якщо так, її видаляють без варіантів. Роблять це, навіть якщо вона цілком міцна, довівши до потрібного рівня.
Виконавши брудну роботу, починають знежирення та очищення поверхонь. Якщо на схилах виявите жирні плями, їх слід обробити нейтралізаторами. Стару фарбу потрібно також видалити, оскільки штукатурка, що знову наноситься, буде на ній погано триматися. Потім з укосів потрібно видалити пил та забруднення.
Якщо в процесі монтажу дверного блоку з якоїсь причини не загерметизували піною щілини монтажної, це необхідно виконати до оштукатурювання укосів. Поверхню, яку наноситься монтажна піна, слід попередньо змочити. Щілину заповнюють піною на третину обсягу. Для зволоження можна використовувати пульверизатор. Буквально за кілька хвилин обсяг нанесеної монтажної піни сильно збільшиться, всі порожнечі щілин заповняться. Зачекайте, поки закінчиться процес полімеризації піни, після чого видаліть надлишки, що випирають за межі щілини за допомогою гострого ножа. Для цього можна використовувати канцелярський ніж для паперу.
Закладення щілин між коробом і стіною
Оздоблення дверних укосів починають із закладання щілин між дверним коробом і стіною. Якщо оздоблення виконуватиметься традиційним цементно-піщаним розчином, то робочу поверхню потрібно зволожити. Використовуйте для цього пульверизатор або валик чи пензель.
Виставляємо напрямні
Полегшити собі роботу з штукатурки укосів можна, якщо використовувати в роботі заздалегідь встановлені напрямні. Краї дверного отвору облямовують перфорованим малярським куточком, жорстким і рівним. Надійно закріплений, він служить відмінною напрямною. Для встановлення такого куточка його нарізають за параметрами дверного отвору. Верхній край напрямного куточка, що прилягає до стіни, слід зрізати вниз під ухилом 45. Так роблять для зручності роботи, щоб край куточка не задирав у процесі штукатурки і не створював масу незручностей.
Закріпити напрямний куточок можна різними способами:
-
з нанесенням розчину на внутрішню поверхню куточка – у цьому випадку штукатурка наноситься всередину напрямного куточка, поле чого він притискається до кута укосу. Розчин наноситься дуже тонким шаром, щоб перфорована напрямна не заломилася під його вагою. Цей спосіб фіксації куточка досить складний, вимагає певної вправності. Тому простіше користуватися іншим способом;
-
Найлегший варіант має на увазі нанесення розчину не на напрямні, а на кути дверного укосу. Потім на нанесений розчин «садять» перфорований напрямний куточок. Але і в цьому випадку розчин потрібно наносити в міру, не допускаючи порожнеч. Утисніть куточок у розчин, потім вирівняйте напрямний його вирівнюють, щоб край його знаходився на одній лінії з поверхнею прилеглої стіни. Надлишки розчину, що пройшли крізь перфораційні отвори, видаляють за допомогою шпателя. Після цього потрібно перевірити, наскільки правильно виставлені кути укосів. Це можна зробити за допомогою рівня або правила, прикладаючи їх до куточка. Процедуру повторюють на бічних укосах, і верхньому. У місцях з’єднання куточків повинно бути перепадів рівня. Щоб перевірити це, достатньо провести за місцем стикування пальцем.
Напрямні куточки можна кріпити і на шурупи або цвяхи, але такий спосіб фіксації зазвичай застосовують при обробці укосів гіпсокартоном. Є ще один спосіб кріплення куточків – на цвяхи або на шурупи. Такий спосіб хороший при роботі з гіпсокартоном. При оштукатурюванні роботу ускладнюють капелюшки, що виступають, тому подібне кріплення напрямних при оштукатурюванні не використовують.
Застосування шаблону
У ролі другої напрямної використовують дверні косяки. При монтажі дверей вони виставляють ідеально рівно і можуть використовуватися як надійний орієнтир. Але оскільки вся поверхня косяка не повинна покриватись розчином, виготовляють спеціальний шаблон для вирівнювання розчину. Його вирізають із щільного матеріалу, можна використовувати для цієї мети листок пластику — у цьому випадку і край буде рівним, і ковзати шаблон буде добре. Підійде й відрізок прямої дерев’яної планки. Грань, яка застосовуватиметься для зрізання надлишків розчину, повинна бути приведена в ідеально рівний стан. Частина шаблону, призначена для ковзання по одвірку, виконується у вигляді виступу-сходинки.
Працювати, вирівнюючи укіс, можна також шпателем або правилом, але в цьому випадку вздовж косяка на заданій відстані встановлюють маяк. На нього спиратиметься інструмент у процесі зрізання надлишків розчину.
Чорна штукатурка дверних укосів
Штукатурка наноситься на укос за тією ж технологією, що і на стіну. Очищену від забруднень і знепилену робочу зону змочують, накидають розчин на змочену за допомогою, наприклад, пульверизатора поверхню. Для нанесення штукатурної суміші можна використовувати широкий шпатель або малярський ківш – кому як зручніше. Починати оштукатурювання краще знизу, поступово просуваючись до верхньої частини укосу.
Проводячи правилом або шаблоном вздовж напрямних, злегка похитуючи інструментом, нанесену на схил штукатурку вирівнюють, надлишки повертають назад у ємність. Роблячи першу прохідку, можна не досягати ідеально рівної поверхні, але стан кутів потрібно контролювати, видаляючи зайвий розчин, що виступає.
Найважче наносити піщано-цементний розчин на верхній укіс. Його захоплюють з ємності широкою кельмою або шпателем і, притискаючи, накладають на укіс з невеликою протяжкою. Якщо поверхня укосу шорстка, завдання набагато спрощується. Проблеми виникають, якщо поверхня верхнього укосу бетонна, гладка. У такої поверхні адгезія з розчином, особливо класичним, цементно-піщаним, погана. Щоб покращити зчеплення, рекомендується нанести на бетон ґрунтовку.
Нанесення ґрунтовки необхідне і в тому випадку, якщо ЦСП-штукатурка наноситься на пористу, сильно поглинаючу вологу матеріал – наприклад, силікатну або клінкерну цеглу. Виходом у такій ситуації може стати використання спеціальних сухих сумішей, наприклад торгової марки Кнауф.
Підсилити адгезію можна й іншим способом, використовуючи окрім ґрунтовки плитковий клей. На укіс наносять ґрунтовку, а зверху накладають шар плиткового клею, яким проходять зубчастим шпателем, малюючи борозенки у вигляді паралельних хвиль. Плитковий клей гарантовано забезпечить зчеплення із найскладнішими поверхнями, одночасно виконуючи роль відмінної основи для штукатурної суміші.
Якщо штукатурка дверних укосів вам все ж таки здасться надто складною, можна підібрати альтернативний спосіб їх оформлення. Наприклад, виконати дверні укоси із МДФ. Це можна зробити швидко, без розведення розчинів та розмазування їх шпателем по укосах. Часто укоси оформляють гіпсокартоном. Виглядає таке рішення цілком презентабельно, хоч за міцністю та довговічністю поступається класичній штукатурці, зате виграє за витратами часу. Часто дверні укоси виконують із пластику, який майже завжди залишається після встановлення в будинку нових вікон.
Через деякий час, а краще наступного дня, підсохлу штукатурку остаточно вирівнюють, накладаючи поверх тонкий чистовий шар. Наносити фінішний шар по непросохлій чорновій штукатурці не можна – розчин у цьому випадку, як кажуть, «пливе», не тримає форму. Штукатурка, готова до нанесення чистового шару при дотику до поверхні: повинна кришитися, а не «плисти».
Чистове оздоблення дверних укосів
Починається вона з чистового вирівнювання, для якого цементно-піщану суміш роблять трохи рідше за стандартну. Наносять рідкий розчин з розтяжкою. Але при цьому уважно стежать, щоб поверхня укосів вийшла ідеально рівною. При необхідності розчин наносять додатково, щоб зникли навіть незначні виїмки і нерівності.
Затірка
Її виконують після того, як розчин схопиться, тобто приблизно через добу після нанесення. Розчин для затирання має бути ще рідкішим. Його практично виплескують порціями на укоси і негайно розтирають поверхнею за допомогою пінопластової терки з ручкою. За допомогою такої терки розчин круговими рухами розподіляють поверхнею. Штукатурка після затирання стає бездоганно рівною, її текстура однорідною.
Завершальний штрих – шпаклівка
Якщо надалі укоси планується фарбувати, їх поверхню необхідно зашпаклювати до ідеальної гладкості. Для цієї мети шпаклівку наносять двома шарами: стартовим та фінішним. Для стартового шару шпаклівку використовують крупнозернисту, її можна наносити шаром завтовшки до 1 см. Вона дозволяє усунути всі вади та дефекти, які часом не повністю вирівнюються цементним розчином. Після висихання стартової шпаклівки усі укоси шліфують, використовуючи спеціальну сітку. Потім тонкий шар наноситься пластичної фінішної штукатурки. Вона ліквідує дрібні нерівності, що залишилися. Після цього дверні укоси готові до фарбування.
Для домашнього майстра, який вперше освоює навички штукатура, досягти ідеально гладкої поверхні, яка необхідна при фарбуванні, дуже непросто. Набагато легше підготувати укоси для обклеювання шпалерами. У цьому випадку цілком достатньо і стартової шпаклівки.
Якщо при заміні дверного блоку старі укоси майже не пошкоджені, не обов’язково повністю збивати штукатурку. Можна просто виконати реставраційні роботи, на це піде менше зусиль та часу. Потрібно тільки накинути розчин на западини, що утворилися, і вирівняти його шпателем або довгою кельмою.