Вибираємо систему відведення води
Як зробити злив у лазні, потрібно продумати ще до початку будівництва. Згодом змінювати систему водовідведення буде дуже складно.
Існує кілька видів систем відведення води з лазні: приямок, зливна криниця, дренажна криниця і ґрунтова фільтрація. На вибір впливають кілька факторів:
- вид фундаменту
- як часто ви користуватиметеся лазнею
- буде лазня працювати цілий рік або тільки в дачний сезон
- скільки людей користуватиметься лазнею
- який ґрунт на вашій ділянці
Для пристрою якісної каналізації потрібно знати властивості ґрунту на вашій ділянці. Хороші дренажні здібності – у піску і супесей, а у глини – погані: вода просто не буде йти. Крім того, глина то набрякає, то стискається, а взимку на морозі її може спучити. Тому там, де багато глини в ґрунті, відкриті системи утилізації стоків не підходять.
Приямок
Це найпростіший варіант системи водовідведення. Приямок є квадратною або круглою яму глибиною близько 60 см і шириною (або діаметром, якщо яма кругла) 45–50 см. Її викопують у землі ще до будівництва лазні — прямо в центрі майбутньої миття. Стінки ями укріплюють цеглою, шифером або каменем. Близько 50–60 % об’єму приямка заповнюють фільтруючим матеріалом у два шари: для нижнього використовують пісок, а для верхнього — більші фракції, наприклад щебінь або цегляну крихту.
Цегла рядова ЛСР (РКЗ) повнотіла М150 250х120х65 мм Дивитись
Шифер плоский 1500х3000х10 мм непресований.
Пісок будівельний 50 кг.
Щебінь гранітний фракція 20-40 мм 50 кг.
Щебінь гранітний фракція 5-20 мм 50 кг.
Вода йде прямо в приямок, тому такий спосіб підходить тільки лазням, що стоять на стовпчастому фундаменті, де є постійна природна вентиляція.
Стовпчастий фундамент
Вибирайте приямок, якщо:
- ваша лазня стоїть на найвищій точці ділянки — так у приямок не стікатиме взагалі вся вода з ділянки
- лазня стоїть на піщаному ґрунті — інакше під будівлею завжди буде волого
- ви використовуєте лазню тільки в теплу пору — при мінусових температурах яма під лазнею промерзне і перестане вбирати воду
- лазнею користується мало людей і рідко — інакше приямок просто не встигатиме вбирати великий обсяг води
Приямок можна і вдосконалити, щоб у лазні можна було митися частіше. Для цього на висоті 10 см від дна ями обладнують водовідвідну трубу, яка відправлятиме зайву воду в іншу яму або ємність з мінімальним об’ємом 200 л (як розрахувати оптимальний, розкажемо нижче), каналізацію або зливну канаву. Трубу ставлять під ухилом, щоб вихід із приямка був вищим, і обладнають гідрозатвором, щоб у лазні не з’являвся неприємний запах.
Зливна криниця
Зливна криниця — це герметична ємність, в яку зливають стоки. Коли криниця наповнюється, стоки відкачують за допомогою асенізаторської машини. Але для нього потрібно уважно обирати місце на ділянці:
- Колодець повинен знаходитися в найнижчій точці ділянки. У цьому випадку вода з лазні йтиме туди по трубі під природним натиском і не потрібно буде використовувати насос.
- До колодязя потрібен вільний доступ для протягування шлангів від асенізаторської машини.
Під зливну криницю теж викопують яму, і її глибина залежить від того, як багато води ви використовуєте. Наприклад, якщо у вашій сім’ї з трьох осіб прийнято ходити в лазню раз на тиждень і дуже скромно витрачати воду, то вам може вистачити об’єм зливного колодязя, приблизно дорівнює об’єму звичайної металевої бочки — 200 л.
Об’єм ями для зливного колодязя залежить від максимальної добової витрати води. Норма витрати води для лазні – 180-200 л на добу на особу. Його розраховують за такою формулою:
V (загальний об’єм, у літрах) = N (кількість осіб) × K (добова норма витрати води на одного відвідувача, у літрах).
Якщо у лазні миється не більше 5 осіб, то для зливу води потрібна яма об’ємом 1000 л: 5 чол. × 200 л = 1000 л. Розрахунок наведений виходячи з добового споживання, при локальному одноразовому миття витрата води менша.
Дно ями бетонують. Потім у неї укладають бетонні кільця або викладають її стіни цеглою. Для гідроізоляції стіни обробляють герметиком або бітумною мастикою.
Зверху яму закривають спеціальною кришкою з отвором. На маленький отвір у кришці ставлять ще одне бетонне кільце, а довкола засипають землею. Зверху бетонне кільце закривають люком. Відстань від кришки колодязя до поверхні землі становитиме 50–60 см.
Насосна каналізаційна установка Belamos Дивитись
Кільце залізобетонне КС10.9 паз/гребінь Дивитись
Кришка для залізобетонного кільця ПП10 d=1000 мм Дивитись
Герметик покрівельний бітумно-каучуковий Дивитись
Мастика бітумна для фундаменту Техноніколь Дивитись
В якості зливного колодязя можна використовувати готову герметичну пластикову ємність, яку закопують у землю.
Трубу від лазні до колодязя прокладають під ухилом. Перепад висот має бути таким: мінус 2 см на кожний метр довжини труби.
Дренажна криниця
Цей спосіб відвести воду схожий на попередній з однією відмінністю: у криниці відсутнє дно, а в нижній частині знаходиться фільтруючий шар з керамзиту, піску, щебеню або цегляної крихти. Після проходу через цей шар очищена вода йде у ґрунт.
Монтувати дренажний колодязь можна тільки на ділянках, в яких ґрунтові води знаходяться глибоко, інакше вони постійно просочуватимуться в ємність. Крім цього, перед тим як ставити таку криницю, потрібно зробити пробне буріння ґрунту, щоб дізнатися, наскільки ефективно він поглинає воду. Глина не підійде, ідеальний варіант – пісок.
Головний недолік системи в тому, що раз на півроку потрібно міняти брудний шар, що фільтрує. Процес цей непростий: необхідно повністю вийняти фільтрат, а потім завантажити новий або очищений старий.
Найчастіше кладуть поліетиленові труби та пластмасові трапи. Але я вважаю, що для водовідведення краще використовувати метал, тому що навіть якщо металевий трап замерзнув, він швидко відтає при надходженні води зі стоку. І краще вибирайте чавунні труби. По-перше, це захистить від розривів каналізації при появі льоду в системі, а по-друге, такі труби здатні витримувати навантаження і не деформуватися через рух грунту, який трапляється досить часто.
Труби від зливного отвору і в лазні, і зовні кладуть під нахилом 2–3°. Розрахувати цей кут просто: на кожен метр довжини труби вона повинна знижуватися на 2 см. Якщо нахил буде менше, вода застоюватиметься і труба може засмічитися, а за мінусових температур ще й з’явиться лід. Але й задирати трубу дуже не варто: якщо нахил буде більше 2–3°, вода йтиме дуже швидко і не зможе забрати з собою тверде сміття (пісок, волосся або тріску від підлоги, яка випадково відламалася). Якщо все ж таки ніяк не вдається витримати ухил у 2–3°, то доведеться використовувати насос.
Каналізаційну трубу та труби підведення води краще класти на глибині нижче зони промерзання ґрунту. Для різних регіонів вона своя. На північному заході країни, наприклад, ця глибина становить близько 160 см. Якщо прокласти труби вище цієї позначки, то взимку можуть виникнути проблеми і навіть кабель, що гріє, не завжди зможе допомогти. Так що якщо ви користуєтеся лазнею нечасто, після використання воду з водопроводу краще зливати. Для цього потрібно перекрити головний вентиль на трубі та відкрити всі крани, щоб вода витекла. Переконайтеся, що її не залишилося в змішувачах: через те, що про них забувають, вони найчастіше вибухають.
Ідеально продути стисненим повітрям усю систему підведення води, щоб у ній зовсім не залишилося вологи. Для цього відключіть водогін від центральної системи (завжди є вентиль), відкрийте крани та підключіть до водопроводу компресор, щоб у систему підведення води пішло стиснене повітря. Якщо вода перестала текти з кранів, то її не залишилося в системі підведення.
Резюме
Воду з лазні можна відвести в приямок, зливну або дренажну криницю або в систему ґрунтової фільтрації. Як зробити злив у лазні, залежить від типу її фундаменту, інтенсивності та сезонності використання та особливостей ґрунту на ділянці.
Незалежно від типу системи шлях водовідвідних труб має бути максимально коротким з мінімальною кількістю кутів. Підлогу потрібно зробити таким чином, щоб вода вільно стікала у водовідведення.
А яку систему водовідведення ви виберете?