На території нашої країни росте безліч видів лісових та польових ягід. Але не в кожного є можливість поїхати в ліс або набрати їх для приготування компотів та варення, для сушіння чи заморожування. Деякі з ягід до того ж у природних умовах ростуть лише у певних регіонах. Тому багато дачників вважають за краще вирощувати садові версії дикоросів, тим більше, що вони зберігають практично весь набір корисних речовин і вітамінів. При цьому розмір ягід, що культивуються в садах, як і їхня врожайність, часто набагато перевершують дикорослі аналоги. Сьогодні ми розповімо про лохину, смачну, корисну та цілющу ягоду, що містить у своєму складі цілий ряд кислот — аскорбінову, щавлеву, лимонну та ін. Крім цього, у складі багато різноманітних мінеральних речовин і вітамінів. Завдяки цьому лохина стала частою гостею наших садів.
Чорниця – це родичка чорниці, і рід її складається як з низькорослих різновидів, висота яких становить 30-100 см, так і з високорослих форм (до 2 м). Оптимальний ґрунт для зростання лохини – кислі болотні торфовища, розташовані у вологих листяних і хвойних лісах. Конкретного ареалу її немає, вона поширена майже в усіх регіонах, включаючи північні. Ці рослини невибагливі у догляді, легко пристосовуються до клімату різних широт. Плодоношення лохини триває 80 років включно. Ягоди починають з’являтися на кущі лише у десяти-, а то й у п’ятнадцятирічному віці. З одного куща дикої лохини зазвичай збирають від 200 г ягід до кілограма. Якщо видається дощовий сезон, то врожайність значно зростає. Цвітіння починається у третій декаді травня та на початку червня. Квітки утворюються на гілках минулого року. Через 1,5 місяця дозрівають сині круглі ягоди, розмір яких часом досягає сантиметра в діаметрі. У природних умовах розмноження цієї ягоди здійснюється насінням.
Високорослі види лохини
Та лохина, що вирощується в наших садах, родом із Північноамериканського континенту. У дикій природі зустріти її можна у заболочених зонах, де підвищена вологість. Кущі лохини тут виростають висотою півтора-два метри, а ширина куща може досягати і 2.5 метра. Високоросла лохина цвіте так само, як і звичайна, в останній декаді травня. Дозріває ягода у різних сортів по-різному. Плоди ранніх встигають до середини липня, лохина середньостиглих сортів готова до збору в серпні, пізні сорти збирають у вересні. Ягоди встигають не один час, тому процес збору їх може затягтися і на кілька тижнів. З кожної рослини можна зібрати 3-7 кг.
Основні відмінності високорослої лохини та дикорослої:
-
Садова поступається лісовою за кількістю вітамінів, що містяться в складі.
-
Сортова ягода швидше починає плодоносити, вже в 4-5 років, і пік врожайності досягає приблизно до 10 років. Після цього три десятиліття кущі дають стабільно високі врожаї, після чого врожайність дещо йде на спад.
-
Розмір ягоди — у садових сортів вона набагато більша за лісову, діаметр її становить 10—25 мм.
-
Високоросла лохина більше потребує тепла, ніж звичайна.
-
Для сортової лохини згубна тривала посуха, так само як і затяжне підтоплення коренів.
-
Високорослі форми погано переносять морози -25 градусів за Цельсієм і нижче. При такій t багато гілок вимерзають, але при цьому кущі мають високу здатність відростати прискореними темпами.
Нюанси вирощування сортової чорниці
Цю ягоду не можна садити на ґрунті з близьким заляганням шару ґрунтових вод. Щоб вона добре розвивалася і дарувала високий урожай, грунт на ділянці повинен бути вологопроникним, добре дренованим, кислим або слабокислим. Усі інші варіанти призведуть до уповільнення розвитку рослин. Якщо у вас в саду переважають глинисті грунти, то лохини необхідно облаштувати дренаж шаром як мінімум 15 см або ж вибрати для посадки піднесене місце, на якому не буде небезпеки перезволоження коренів, що веде до їх загнивання.
Голубику треба садити на добре закритому від вітрів місці. Цілий день воно має освітлюватися сонцем. Неприпустимо, щоб кущі затіняли дерева або будівлі, що стоять поблизу. Краще вибрати ділянку, на якій ніколи чи давно не було інших плодоягідних культур. Доцільно садити лохину не насінням, а саджанцями. Купуйте саджанці, яким вже 2-3 роки, тільки вибирайте посадковий матеріал із ЗКС. Нехай це буде кілька кущів різних сортів. Так можна сприяти більш ефективному запиленню та багатому плодоношенню чагарника, підвищенню смакових якостей ягід. Ями для посадки саджанців потрібно приготувати заздалегідь приблизно за 2 місяці. Глибина їх повинна становити 60 см, таким же хай буде діаметр. Інтервал між кущами витримуйте в 1-1,5 метра, а то й більше.
Посадка саджанців
Перед висаджуванням коріння саджанців занурюють на 20 хв. у воду. У посадкову яму насипають листя, кислий торф, тирсу, подрібнену соснову кору. Щоб грунт був кислішою, можна додати до кислоти — лимонну, оцтову чи яблучну, і навіть сірку. Саджанець опускають у ямку, розправляючи його коріння. Коренева шийка куща повинна розташовуватися на глибині 5 см. Інші добрива при посадці не потрібні. Після висадки кожен кущ добре поливають, а лунку засипають мульчею, шаром товщиною в 10 см. Як мульчу може використовуватися опале листя, тирсу, хвоя або подрібнена кора сосни.
Догляд за голубкою
Як і будь-яку ягоду, садову голубику треба доглядати, щоб урожай був багатим і стабільним. Для цього регулярно розпушуйте ґрунт, виконуйте вчасно та грамотно обрізання, пропалюйте ягідник від бур’янів, підгодовуйте поживними речовинами та вкривайте на зиму. Розпушування треба починати виконувати відразу після посадки, пам’ятаючи, що коріння знаходиться за 20 см від поверхні ґрунту. Це дасть змогу кущам добре дихати. Таку ж мету переслідує видалення бур’янів, що росте поблизу куща. Необхідно також руйнувати кірку, що утворюється на ґрунті наступного дня після поливу.
Як поливати лохину
Ця ягода любить вологу, тому поливу потрібно приділяти серйозну увагу. Особливо це важливо під час адаптації ягоди до постійного місця. Кілька тижнів після висадки лохину необхідно поливати двічі на тиждень. Можна це робити як уранці, так і ввечері. Об’єм води, що виливається під кожен кущ, має становити близько 7 л. Після адаптації ідеальним варіантом стане щотижневий краплинний полив. У міру дорослішання рослини та настання періоду плодоношення обсяг збільшують до відра на кожну рослину. При сильній посусі рекомендується подвоїти норму поливу, а також поєднувати її з зрошенням крони куща. Якщо регулярно йдуть дощі, то полив все одно необхідний, але його проводять лише кілька разів на місяць.
Відро оцинковане 12л
Щоразу після поливу в лунку потрібно сипати мульчу, щоб волога повільніше випаровувалась. Коли кущ вступає в період активного весняного росту, а потім і плодоношення, лохина потребує азоту. Щоб її забезпечити, під час поливу на відро води можна додавати одну столову ложку сульфату амонію.
Контролюйте рівень кислотності
Саме від кислотності ґрунту великою мірою залежить, наскільки успішним буде культивування лохини на вашій ділянці. Тому контролюйте її рівень, використовуючи для цього pH-тестери або спеціальні комплекти, які можна придбати в садівничих магазинах. Якщо грунт недостатньо кислий, то кілька разів на рік його потрібно підкислювати. Перший раз це можна зробити навесні, а вдруге влітку. Під час поливу просто додайте у воду 2 ч. л. лимонної кислоти або 100 мл оцту дев’ятивідсоткової концентрації. Можна також насипати під кущ шар кислого торфу завтовшки 20 див.
Грамотне підживлення — запорука успіху
Якщо ви збираєтеся культивувати лохину на своїй ділянці, то запам’ятайте раз і назавжди – ця ягода не любить органіки. Коров’як чи компост для підживлення не підійдуть. А ось мінеральні комплекси дадуть добрий результат. Їхнє внесення практикують з другого року після посадки. Проводиться таке підживлення до того, як нирки набухнуть і розкриються, і в період цвітіння. При першому підживленні кожен кущ отримує 1 ст. ложку комплексного добрива, щороку кількість добрива подвоюють. Починаючи з 5-го року, дозу фіксують, залишають незмінною.
Щоб зрозуміти, чого потребує кущ, треба бути уважними, бачити зміни, що відбуваються з листям і з рослиною в цілому. Про дефіцит мінеральних речовин вам сигналізують такі симптоми:
-
жовтуватий тон листя і мізерний приріст дадуть знати, що рослині не вистачає азоту;
-
почорніння та відмирання частини аркуша, поява плям сигналізує про дефіцит калію;
-
неправильне деформоване листя говорить про те, що рослині потрібен кальцій;
-
червона кромка у листя підкаже про нестачу магнію;
-
листя пурпурового кольору, що притиснулися до гілок, – вірна ознака нестачі фосфору;
-
жовте листя із зеленими прожилками – симптоми дефіциту заліза;
-
побіліле або біло-жовте листя – результат зниження кислотності та нестачі сірки;
-
пожовкле листя свідчить про те, що рослини потрібно підгодувати боровмісним комплексом.
Ліквідувати дефіцит різних елементів допомагають комплексні мінеральні добрива – сульфати калію, амонію, цинку, суперфосфат, сірчанокислий магній тощо. Є також специфічні добрива, створені спеціально для цієї ягоди.
Добриво для лохини ROBIN GREEN 1кг
Чим хворіє лохина
Голубика може уражатися такими захворюваннями, як сіра гнилизна, фітофтороз, рак стебла тощо. Залежно від сорту одні рослини виявляються більш стійкими до якихось захворювань, інші менш. Щоб забезпечити ефективну профілактику хвороб, навесні потрібна обробка кущів фунгіцидами. Вічний бич лохини – рак стебла – проявляється утворенням червоних плям на листі і на стеблі. Щоб запобігти цьому захворюванню, ранньою весною треба обробити кущі бордоської рідини. Якщо виявлено хвору рослину, її знищують шляхом спалювання. Профілактичну обробку повторюють пізно восени.
Обрізання кущів
Виконують її навесні, на ранній стадії. Саджанцю, що піддається обрізанню, має бути не менше 3 років. Мета першої процедури – формування куща. Він повинен складатися з 5-8 потужних пагонів. Коли рослині виповниться 6 років, така обрізка набуває омолоджувального характеру. Під час її проведення видаляють гілки, яким більше 4 років, пошкоджені чи висохлі, і навіть хворі. Така обрізка необхідна, щоб урожайність куща залишалася високою. Осінь – гарна пора для профілактичного обрізання та видалення висохлих пагонів.
Збираємо врожай
Терміни збирання ягід в залежності від сорту ми вже вказали вище. Рвати лохину легко. Щоправда, через нерівномірне дозрівання процес збору може затягтися. Найсмачніші та найбільші ягоди будуть на першому та другому зборах. Краще з’їсти їх без жодної обробки, щоб не втратити жодного вітаміну та корисного елемента. При рясному врожаї з лохини можна готувати варення та компоти, заморожувати її на зиму, добре помив і розклавши по контейнерах.
Готуємо лохину до зими
Високоросла лохина культурних сортів здатна витримати морозну температуру -25 градусів Цельсія і навіть нижче. Якщо у неї якісь гілки підмерзнуть, то кущ досить швидко відновиться. Сильні пошкодження рослині, особливо якщо це кущ пізньостиглого сорту, можуть нанести зими з різкими перепадами температури та невеликим сніговим покривом. Щоб зменшити ризик підмерзання чи навіть загибелі надземної частини, кущі лохини бажано на зиму вкрити. Для цього використовують нетканий покривний матеріал. Спочатку пагони обв’язують лапником або пригинають до землі і накривають хвойними лапами зверху, потім обертають, наприклад, спанбонд. Весняних поворотних заморозків лохина не боїться. Навіть у період цвітіння їй не страшні морози до -7 градусів.
Матеріал покривний Удача 60 розмір 3,2х10м колір білий
Розмноження садової лохини
Для цього застосовують три способи: посів насінням, посадку живців, відведення гілок. Щоб виростити лохину з насіння, знадобиться велике терпіння, а врожай вийде повноцінним як мінімум через 10 років. Найчастіше використовують розмноження живцями, які можуть бути стебловими та кореневими. Перші заготовляють при обрізанні наприкінці осені, другі відокремлюють від батьківського куща, коли він набирає сили. Кореневий черешок поміщають у пісок і зберігають, помістивши у прохолодне місце. Саджанець виходить у такий спосіб лише через рік чи два, зате врожай можна отримати вже наступного сезону після посадки на постійне місце. Відведення від куща роблять навесні або влітку, нижню гілку пригинають до ґрунту, навіть припилюють, середню частину її засипають ґрунтом. За вегетаційний період відведення сформує кореневу систему, і наступного року вже можна буде відокремити саджанець від материнського куща, висадивши його окремо.
Садові сорти лохини численні, у кожного з них є свої переваги та мінуси. Вибираючи сорт для своєї ділянки, зважайте на рекомендації досвідчених садівників. Як правило, вони радять садити найвитриваліші та невибагливі сорти лохини, які підходять до кліматичних умов регіону.