Мільйони мають дачні або присадибні ділянки, на яких вирощують овочі та фрукти для власного столу. Але через особливості географічного положення нашої країни вирощувати різні плодоовочеві культури у відкритому грунті ризиковано. Посадкам загрожують поворотні або ранні заморозки, надії на врожай може знищити, наприклад, град, або просто холодне літо, яке в більшості регіонів ще й коротке. Але садівники та городники пристосовуються до існуючих реалій, на кожному городі є теплиця або принаймні парник. Вони захищають рослини, що культивуються, від похолодань, від сильних вітрів і граду, продовжують період вегетації. Завдяки парникам та теплицям мінімізуються ризики втрати врожаю, наявність подібних споруд на ділянці дозволяє гарантовано отримати врожай найпопулярніших овочів, а також виростити культури, не характерні для вашої місцевості – наприклад, зібрати кавуни у Сибіру.
Незважаючи на широке поширення теплиць та парників не всі точно знають, чим вони відрізняються одна від одної. Деякі навіть вважають, що парник та теплиця – це слова-синоніми, і називають цими термінами будь-які прозорі конструкції, встановлені над грядками. Така плутанина зустрічається навіть у великих садових центрах, де під однаковою назвою покупцям пропонують і ті, й інші. Якщо ви загляньте в деякі словники, то там під теплицею мають на увазі парник, в якому передбачено опалення. У побуті різниця між цими поняттями розмита, одні вважають, що головна відмінність – це розмір, інші – наявність складного внутрішнього обладнання. Треті визначають, де теплиця, а де парник, за матеріалами, що використовуються при спорудженні об’єктів. Давайте розберемося в цьому питанні і з’ясуємо, що спільного є у парників і теплиць, і в чому полягає принципова різниця між ними.
Парник: що це і для чого призначений
Парником називається проста тимчасова конструкція, що пропускає світло, що забезпечує укриття рослинам при несприятливих погодних умовах.
Як правило, парники використовують для вирощування розсади різноманітних овочів або квітів, а також для укорінення живців плодових дерев, чагарників, дорощування кімнатних культур, укриття на зиму посадок озимих. Зазвичай розсаду висаджують у парник, щоб вона не витягувалась у приміщенні. Коли рослини зміцніють і наберуться сил, їх пересаджують у відкритий ґрунт. Нерідко просто знімають парник, залишаючи рослини продовжувати зростання вже без страховки від холоду. Це відбувається, коли остаточно мине загроза поворотних заморозків.
Іноді парники використовують для організації повного циклу вирощування низки ранніх культур швидкого дозрівання – салатів, редиски тощо. У регіонах з особливо суворим кліматом вони зазвичай затребувані не лише навесні, а й усе літо, захоплюючи ранню осінь.
Характерні ознаки парника:
-
сезонність використання;
-
простота конструкції;
-
порівняно малі габарити;
-
дах із світлопропускаючого матеріалу – це може бути поліетиленова плівка, скло, полікарбонат і т.д. Нерідко стінки також роблять прозорими, щоб рослини не відчували дефіциту природного сонячного світла на будь-якій стадії періоду вегетації. Окрім прозорих матеріалів у сонячних регіонах можна використовувати тонкий білий спанбонд, який ще й захищає рослини від заморозків.
Цікаво, що людство використовує парники з давніх часів. Найпростіші їх конструкції застосовувалися ще у Стародавньому Римі, у прототипах сучасних парників вирощували південні екзотичні культури. Звичайно, тоді вони не були такі поширені, як зараз, коли можна в будь-якому магазині купити за доступними цінами всі необхідні для спорудження парника матеріали, і навіть придбати або замовити через мережу інтернет готову конструкцію, яку можна швидко зібрати і встановити над будь-якою грядкою.
У парнику не облаштовують додаткового джерела опалення, повітря в них природним чином нагрівають сонячні промені.
Висота парникових споруд, як правило, невелика, адже призначені вони для захисту рослин тільки спочатку, коли ті проходять початковий етап росту і розвитку. Найнижчим найпростішим парником можна вважати звичайну грядку, накриту зверху покривним матеріалом.
Парники можуть бути стаціонарними чи мобільними. Перші встановлюють постійному місці, нерідко навіть фундаменті. Місце встановлення других можна змінювати, конструкція дозволяє легко зібрати і встановити парник на іншому місці. На кшталт каркаса парники поділяються на стійкі чи адаптивні. Каркас стійких парників виготовляють з міцного матеріалу, що не гнеться, в адаптивних же конструкціях застосовують легкий і гнучкий. Крім того, парники ділять на холодні та теплі. Холодні встановлюють над звичайними грядками, а теплі – над грядами, в основі яких укладають матеріали, що розкладаються, що виділяють теплову енергію, наприклад, коров’ячий або кінський гній.
Розрізняються парники і за типом застосовуваного світлопропускаючого матеріалу – бувають плівкові, скляні, полікарбонатні, з нетканих покривних матеріалів. Різноманітна і форма сучасних парників – вони можуть бути арочними, стандартними з одно- або двосхилим дахом. Їх роблять як окремо стоять, так і примикають до стіни будь-якої господарської будівлі, гаража або будинку.
Головні переваги парників – простота конструкції, невеликі розміри та порівняльна дешевизна – забезпечили їм широке поширення серед дачників.
Теплиця: що це і для чого використовується
Функція теплиці схожа на призначення парника – подібні об’єкти з прозорими стінами та дахом повинні захищати теплолюбні рослинні культури від несприятливих погодних факторів – низької температури повітря, сильних злив з градом, шквалистих поривів вітру. Водночас вони рятують рослини від деяких хвороб, наприклад, огірки від борошнистої роси.
Але конструкція теплиці значно відрізняється від парникової. Це масштабніша споруда, завжди стаціонарна, міцна і стійка. Для нього характерно складніший пристрій. Теплиці більш функціональні, оскільки мають на увазі організацію повного циклу вирощування всіх рослин, що культивуються.
У повноцінній теплиці важлива наявність джерела опалення, адже вона, по суті, є опалюваною парником. У тій же Італії до XIII століття конструкції звичайних парників стали оснащувати примітивними системами опалення, оскільки виникла мода на вирощування декоративних рослин тропічного походження. Так парники перетворилися на перші теплиці. У подібні технології прийшли лише у XVIII столітті.
Для обігріву теплиць поряд із сонячним промінням, що проникає крізь прозорий матеріал, з якого зроблені дахи та стіни, часто використовують встановлені всередині конструкції джерела опалення. Генероване сонцем, а також цими джерелами інфрачервоне випромінювання прогріває повітря та ґрунт. Усередині конструкції, повної світла, цілий рік може підтримуватися комфортна для найвибагливіших рослин температура. Це дозволяє вирощувати їх навіть коли температура повітря за стінами теплиці критично низька для більшості плодоовочевих культур.
Як джерела тепла в теплицях різного розміру і форми використовують печі різного типу, інфрачервоні обігрівачі, теплі підлоги, електричні або газові калорифери і т.д.
Відрізняють теплицю масштабніші габарити і складна конструкція. Це зумовлено тим, що в ній рослини зазвичай знаходяться не тимчасово, а проходять повний цикл свого розвитку, і багато хто для нормального зростання потребує великого простору. Якщо маленькі за розміром парники по висоті відповідають довжині рослин, що вирощуються в них, і дачнику для догляду досить просто підняти або зрушити дах, або зняти плівку, то в теплицях зазвичай людина може пересуватися в повний зріст. А якщо йдеться про промислові теплиці, то їх висота може досягати декількох метрів.
Якщо говорити про функціональність конструкції теплиць, то вона може змінюватись відповідно до запитів користувача. У теплицях створюється можливість контролювати мікроклімат шляхом регулювання температури повітря та рівня його вологості. Це дозволяє кожному етапі вегетативного періоду створювати рослинам оптимальні умови.
Для цього, крім опалювального обладнання, у теплицях передбачають наявність вікон чи кватирок, що дозволяють забезпечити циркуляцію повітря. У процесі провітрювання задіяні і двері, через які людина потрапляє всередину і отримує можливість доглядати за рослинами, що культивуються.
Дверний отвір також допомагає регулювати вологість повітря усередині теплиці. У добротних теплицях, як правило, передбачено штучне освітлення та автоматична вентиляція. Не завадять будь-якій капітальній теплиці та водостоки, що забезпечують відведення води від її основи.
Великогабаритні, підвищеної міцності теплиці, до того ж додатково утеплені, можуть функціонувати цілий рік. Їх облаштовують як зимові сади або оранжереї та використовують для вирощування переважно великих теплолюбних рослин декоративного призначення.
Матеріали, що використовуються для будівництва теплиць, ті ж, з яких споруджують парники – це акрил, плівка, скло, полікарбонат і т.д. Для спорудження каркасів застосовують такі матеріали, як алюмінієвий профіль, дерево, а також поліпропіленові та полівінілхлоридні труби.
Порівнюючи парники і теплиці, можна помітити, що найбільша схожість з останніми в плані конструкції мають добротні, міцні і досить теплі моделі – вони рятують рослини за дуже низьких температур, можуть стійко переносити сильні пориви вітру. Більш легкі мобільні конструкції парників мають набагато менший захисний потенціал. Переносних теплиць не буває. Навіть якщо теплиця не має фундаменту, вона все одно встановлюється стаціонарно і не передбачає подальшого перенесення на інше місце.
Є різниця між парниками та теплицями також у особливостях посадки рослин у внутрішньому просторі. Теплиця дає ширші можливості застосування найрізноманітніших технологій вирощування овочевих і декоративних культур, більшість яких важко або зовсім неможливо здійснити в парнику, хай навіть дуже просторому та високому. Зокрема, в теплиці можна застосовувати технологію багатоярусного вирощування, досягаючи при цьому найбільш ефективного використання внутрішнього простору. Нерідко застосовується також вирощування рослин на висотних стелажах, кілька рядів. Багато хто вибирає облаштування високих грядок усередині теплиці, таких зручних у плані догляду.
Що вибрати – парник чи теплицю
Якщо ви маєте намір отримувати свою ділянку гарантовані стабільні врожаї овочів, то частину їх доведеться вирощувати в закритому грунті. Що встановити на ділянці залежить від його площі, від клімату у вашому регіоні, від того, яким культурам ви віддаєте перевагу. Наприклад, огірки краще вирощувати в теплиці, Закритий грунт продовжить їх вегетативний період, не дасть раніше пожовтіти і перестати рости плодоносити через борошнисту росу, що згубно діє, або холодних ночей, які на більшій території починаються вже в серпні.
Значним фактором для вибору між теплицею та парником неминуче стають фінансові можливості. Щоб на вашій ділянці з’явилася простора та функціональна, добре обладнана теплиця, знадобляться значні грошові вкладення. Та й просто фізичних сил і часу доведеться витратити чимало, допоки теплиця не буде повністю готова до посадки рослин. Але зате рослини, що вирощуються в ній, стануть вашою страховкою у разі невдалого городнього сезону, зіпсованого холодним, надто дощовим або, навпаки, посушливим літом. Але найчастіше питання пріоритету встановлення теплиці чи парника не стоїть. Зазвичай їх комбінують, застосовуючи парники для вирощування розсади та невисоких овочевих культур, а в теплиці садять огірки та індетермінантні сорти помідорів, баклажани та перці.