Як тільки не називають ці високі пагони з великими жовтими квітами та невеликими бульбами – земляна груша, єрусалимський артишок… Наукова його назва – Helianthus tuberosus, але городники знають цю культуру як топінамбур. Так його назвали через те, що на землі нинішньої Бразилії в той час, коли знайшли рослину вперше, мешкало плем’я тупинамос. І в XVI ст. рослину привезли спочатку до Франції та Великобританії, а потім вона поширилася по всій Європі. Як харчової культури топінамбур стали вирощувати лише з середини ХІХ ст. Сьогодні він зустрічається на всіх континентах, в окремих країнах його вважають бур’яном через невибагливість та здатність до адаптації та зростання в найскладніших умовах.
Ця рослина відрізняє сильна коренева система, що утворює бульби, що нагадують картопляні і зовні, і за складом. При цьому топінамбур набагато корисніший, а за поживністю він перевершує буряк. Бульби його їдять і у сирому вигляді, і після кулінарної обробки. Топінамбур можна гасити, варити, смажити. З нього готують смачний чай та навіть компот. До того ж рослина досить декоративна, її можна вирощувати як у квітниках, так і в якості живоплоту.
Посадка топінамбуру
Садять цю рослину восени, за пару тижнів до настання стабільно морозної погоди. Але можна посадити цю культуру і по весні, після повного прогрівання грунту, що звільнився від снігу. При осінній посадці використовують цілі бульби, навесні можна садити і різані. Зазвичай для посадки вибирають добре освітлене сонцем місце. Потрібно врахувати, що ця рослина може вимахати на 3 м заввишки. Щоб воно не відкидало тінь на інші посадки, його зазвичай сіють уздовж огорож.
Топінамбур любить нейтральні ґрунти або злегка лужні. Значення pH повинно бути в діапазоні 6.0-7.5. На солонцях та у важких ґрунтах виростити цю культуру не вдасться.
При озимій посадці гряду треба починати готувати за кілька тижнів до вибраного дня. Для весняної посадки ґрунт готують восени. Грунт ретельно перекопують, занурюючи лопату на всю глибину багнета. Одночасно вносять компост. Перед посадкою в ґрунт додають добрива, до складу якого входять калій та фосфор. Хороші попередники цієї культури – огірки, картопля.
Лопата штикова з рейкової сталі
Бульби на посадку відбирають дрібні, приблизно з куряче яйце. Їх поміщають в розчин Епіну в концентрації 1 мг на літр води, а потім висаджують у борозенки глибиною 12-15 см. Інтервал між рослинами в ряду повинен становити приблизно 40 см, між рядами – 60-70 см. Ґрунт, вибраний з борозенок, треба змішати з кістковим борошном, після чого присипати бульби отриманою сумішшю.
Як доглядати земляну грушу
Догляд за цією рослиною мінімальний та простий. Як і інші городні культури, топінамбур необхідно полоти, розпушувати під ним ґрунт. Коли паростки досягнуть 30 см, їх потрібно буде регулярно підгортати компостом. Коли топінамбур стане метровим, по кутах гряди вбивають кілки і натягують дріт, який підтримуватиме стебла, щоб вони не зламалися від вітру. Щоб сформувалися великі бульби, потрібно правильно спрямовувати сили рослини, наприклад, підрізати високі стебла до 1.5-2 метрів, обірвати бутони при цвітінні, що починається.
Поливають топінамбур рідко, тільки якщо довгий час стоїть посушлива погода. Якщо ж влітку періодично трапляється дощ, то взагалі можна обійтися без поливу.
Добрива та розмноження топінамбуру
Вище вже говорилося, як удобрити землю під час посадки топінамбуру. Крім цього, добре навесні внести в землю мінеральні гранули з калієм і азотом. Коли настане період цвітіння, виконують рідке підживлення добривами. У зеніті літа рекомендується полити топінамбур настоєм сидератів. Причому якщо мінеральні добрива потрібно вносити щорічно, то органікою підгодовувати ґрунт, на якому вирощується топінамбур, можна раз на два роки.
Добриво мінеральне монофосфат калію 0,5 кг з карбамідом
Розмножують топінамбур, як правило, не насінням, а вегетативним способом, використовуючи для цього цілі бульби, їх частини та очі. З насіння топінамбур теж виросте, але це вимагатиме від вас безліч сил і часу, а також знань специфіки агротехніки.
Чим хворіє топінамбур
Ця культура стійка до хвороб, але є недуги, перед якими і він не встоїть без вашої допомоги:
-
Біла гнилизна, або склеротініоз. Виявляється ця хвороба утворенням повстяноподібного пліснявого нальоту, що перероджується в чорні нарости. Заражаються кущі через ґрунт в умовах високої вологості та перепаду температур. Вилікувати уражені гниллю кущі не вдасться, тому їх просто видаляють.
-
Альтернаріоз – ще один бич топінамбура, недуга зустрічається дуже часто, при ньому уражаються листя та стебла. Перші покриваються плямами темно-або світло-коричневого кольору з блідо-жовтою облямівкою. У міру їх розростання листя сохне і гине. Кущі, уражені альтернаріозом, обробляють фунгіцидними складами, виконуючи обприскування при повітря від 18 оC і вище. Іноді вистачає одноразової обробки, але краще її повторити за 10 днів.
-
Борошниста роса – надзвичайно поширена хвороба, зараження якої відбувається, як правило, у другій половині вегетаційного періоду. Зверху на листі з’являється білий наліт, ніби їх припорошили борошном, через що недуга і отримала свою назву. Пізніше білий наліт стає блідо-рожевим, а частіше бурим. Пластина листа стає крихкою, ламається. Боротися з цією напастю треба за допомогою таких препаратів, як «Топаз», «Топсин», «Квадріс», обприскуючи розчином уражені рослини.
Обприскувач Лазурит 8л брандспойт 56см
Боротьба зі шкідниками
Зі шкідників для топінамбуру особливо небезпечні слимаки та капустянки, а також деякі види личинок. Якщо на ділянці багато слимаків, то варто заздалегідь розкидати по ньому гранульовані протислизневі препарати. Від личинок травневих жуків, совки та капустянки профілактикою послужить внесення «Діазонону» або «Фоксину» в ґрунт перед посадкою.
Як забрати та зберегти врожай
Бульби цієї рослини дозрівають щонайменше 4 місяці з моменту посадки. Якщо поспішити, то вони не наберуть усіх корисних речовин, за які так цінується топінамбур. Збір врожаю можна проводити як пізно восени, при заморозках, що починаються, так і навесні. Причому навесні потрібно встигнути прибрати бульби до того, як вони дадуть поросль. Якщо бульби проростуть, їхній смак різко погіршиться.
Зберігають бульби взимку, як більшість коренеплодів, пересипаними піском в ящиках. Попередньо топінамбур добре миють і дають йому висохнути. Якщо є можливість, то зберігати його краще у льоху чи прохолодному підвалі. Якщо ні, то можна обійтися утепленою лоджією. За невеликих запасів помістіть бульби в холодильник, у відсік для овочів.
Чим корисний топінамбур
Його бульби відрізняє високий вміст необхідних людському організму елементів та вітамінів. Наприклад, заліза в них набагато більше, ніж у моркві, буряках чи ріпі. Великий і вміст каротину. Крім них, до складу входять амінокислоти, хром та кальцій, фтор та кремній, марганець та магній, натрій та калій, вітаміни C та PP, ряд вітамінів групи B, а також жири та білки, пектин та клітковина, органічні кислоти та інулін.
Бульби топінамбуру, а також лікарські засоби, виготовлені на їх основі, надають благотворну дію на людей, що страждають від каменів у нирках та відкладень солей, від подагри, анемії та навіть ожиріння. Відвар, приготовлений із бульб, нормалізує роботу підшлункової залози, знижує вміст цукру на крові. Корисно включати топінамбур до раціону мешканців мегаполісів, екологія яких залишає бажати кращого, адже інулін і клітковина, що входять до їх складу, виводять із організму солі важких металів, а також радіонукліди. Позбавляють вони організм і від токсинів та зайвого холестерину.
Бульби топінамбуру корисно вживати в їжу страждаючим хворобами ШКТ, тим, хто часто підхоплює вірусні інфекції. Незамінні вони і запобігання цукрового діабету, боротьби з гіпертонією, підвищення рівня гемоглобіну. За вмістом вуглеводів топінамбур перевершує буряк і цукрову тростину. Особливо корисні свіжовикопані бульби, оскільки корисні речовини в міру зберігання зменшуються, інулін – природний інсулін – гідролізу і частково перетворюється на фруктозу. Але навіть при цьому топінамбур залишається корисним, зокрема діабетикам, яким фруктоза замінює цукор.
Топінамбур приборкує нудоту і блювання, усуває гіркий присмак у роті, знижує кислотність у шлунково-кишковому тракті. Показано вживання його вагітним, оскільки бульби забезпечують корисними елементами не тільки материнський організм, а й плід, що росте. Якщо під час терапії різних захворювань ввести в раціон топінамбур, процес одужання і відновлення організму прискориться. І це не дивно, адже чудодійні бульби сприятливо впливають на імунну систему, а також видаляють токсини. Якщо давити з них сік і пити його постійно, то це нормалізує кислотність шлункового соку, позбавить головного болю, викликаного гіпертонією. Сік топінамбуру допомагає полегшити симптоматику хвороб дванадцятипалої кишки та шлунка, а також поліартриту. Сік приймають відразу після віджимання тричі на добу в дозі 15 мг за раз. П’ють його за 15 хв. до їжі.
Хороший топінамбур і як косметологічний засіб. Він здатний заспокоїти подразнення шкіри та сприяти зняттю запалення, очищенню пір, зменшенню сітки зморшок. Якщо шкіра на шиї та обличчі втратила пружність, допоможуть протирання перед сном соком, вичавленим із бульб. Маска із подрібнених на тертці бульб та половини чайної ложки меду покращить ліпідний баланс, зробить шкіру менш жирною. Якщо шкіра, навпаки, суха, потребує харчування, допоможе такий самий склад, тільки замість меду в маску додають оливкову олію в тому ж дозуванні. Маску тримають 20 хвилин, потім змивають теплим зеленим чаєм, а потім, через 10 хв., Протирають крижаним кубиком. Тривалість косметичного курсу, що рекомендується, — 20 процедур.
Протипоказань до вживання топінамбуру немає, крім індивідуальної непереносимості. У сирому вигляді бульби провокують метеоризм, але при регулярному вживанні шлунково-кишкового тракту звикає. Якщо цього не сталося, краще їсти топінамбур після кулінарної обробки. Кількість бульб, що з’їдаються за один прийом, не повинна бути надто великою.
Селекційна робота
Тих, хто вирощує цю культуру, не все в ній влаштовує. Наприклад, кореневища топінамбуру, що сильно розростається. Це стосується бульбових сортів. У кормових хочеться бачити більш врожайну зелену частину, товсті стебла. Над заданими властивостями постійно працюють селекціонери. І їм вдається досягати добрих результатів, про що свідчить велика кількість популярних сортів цієї культури, які вирощують городниками сьогодні. Ось, наприклад, пізньостиглий сорт «Інтерес». Він хоч і вимагає рясного поливу, зате добре переносить морози. Пагони у цього сорту потужне, прямостояче, темно-зелене листя велике і шорстке. Бульби в нього гладкі і білі, з яскраво вираженими очима. Завдяки чудовим характеристикам та високій врожайності цей сорт підходить для обробітку в промислових масштабах для південних регіонів.
У північно-західній частині країни найчастіше культивують інший пізній сорт – “Ленінградський”. Урожайність у нього чудова, форма рослини кущоподібна. Форма бульб цього сорту подовжена, колір білий. Універсальний сорт, що підходить для вирощування в будь-якому районі, – Сонячний. Це теж пізньостиглий сорт із кущами середньої густоти. Бульби середнього розміру важать приблизно 60 грамів. Форма нагадує витягнутий еліпс, колір бульб — білий. У сорту Пасько бульби більші, вони важать в середньому 80 г. Є сорти, у яких бульби мають не суто біле забарвлення, а з прожилками. У сорту “Знахідка” вони рожеві, а, наприклад, у сорту “Волзький 2” – блідо-фіолетові.
Більшість сортів топінамбуру пізньостиглі, але є і ранні. Наприклад, сорт, який так і називається – «Скороспілка». Але рання стиглість — не єдина його гідність. Цей сорт чудово росте і на недостатньо освітлених ділянках, має компактну кореневу систему. Білі бульби її гладкі та рівні, округлої форми. Вибираючи сорт топінамбуру для вирощування, з’ясовуйте, чи він підходить для вашого регіону. Якщо його культивують переважно в іншій місцевості, краще не експериментувати, щоб не витратити даремно сили та час. Районований сорт майже гарантує отримання врожаю за умови дотримання правил агротехніки цієї корисної та навіть цілющої культури.