Сучасна селекція зробила крок далеко вперед. Ще нещодавно в багатьох північних регіонах нашої країни не можна було зустріти в садах жодних інших яблунь, крім дички та напівкультурки. Тепер з’явилося безліч культурних сортів яблунь з підвищеними показниками морозостійкості та стійкості до різних захворювань. Для багатьох сортів характерна відмінна лежкість, є чимало різновидів із швидким терміном дозрівання. Постійно працюють селекціонери та в іншому напрямку — виводять сорти яблунь, які займають мало місця в саду та ідеально підходять для дачників, у розпорядженні яких є лише шість соток землі. Актуальна ця проблема і для садівників, які прагнуть вмістити на своїй ділянці якнайбільше різноманітних плодових культур. Наочний підсумок такої селекційної роботи — колоноподібні яблуні, які давно вже перестали бути рідкістю в наших садах, користуються популярністю садівники і дозволяють вирощувати багатий урожай яблук на малій площі.
Що ж є цей тип яблунь? Головна його особливість – це малогабаритна колонноподібна крона. Основний стовбур колоноподібної яблуні, а він же й єдиний, густо покритий короткими кільчатками або списами – плодовими утвореннями, які в період дозрівання врожаю покриваються досить великими та смачними яблуками. У яблунь колоноподібних сортів практично відсутні гілки у звичайному розумінні, тому такі деревця не потребують обрізки. Цим культурам властива ще одна характерна риса — скороплідність. Колоноподібні яблуні швидко починають плодоносити. Період продуктивного інтенсивного плодоношення зазвичай становить 15-17 років. Після його закінчення у колоноподібних яблунь значна частина плодових утворень, що дає яблука, просто відмирає, але при цьому деревце продовжує жити ще довго. Тільки багатого врожаю дочекатися від них більше не вдасться.
Як з’явилися колоноподібні яблуні
Вперше такий сорт яблунь створили у Канаді, а точніше у провінції Британська Колумбія. Це сталося 1964 року. Садівник виявив на яблуні сорту Мекінтош, якому було вже 50 років, гілку-мутанта, що дала початок колоноподібній яблуні під назвою Важак. Цей сорт започаткував появу інших різновидів колоноподібних яблунь, створюваних шляхом гібридизації, що проводиться садівниками Канади та Англії. У нашій країні перші колоноподібні гібридні яблуні вивели 1972 року. І сьогодні найкращі сорти постійно вдосконалюються та вивчаються селекціонерами під Москвою, а також в Орлі та Мурманську.
Якими бувають яблуні колоноподібного типу
Всі колоноподібні яблуні ділять на 3 великі групи:
-
карликові;
-
напівкарликові;
-
сильнорослі.
Розмножуючи колоноподібні сорти яблунь, їх прищеплюють переважно на насіннєві або вегетативно розмножуються підщепи. Для карликових колоноподібних яблунь сортів КВ44, КВ 45, 300/64, вирощених на насіннєвому підщепі, характерний невеликий зріст — довжина такого дерева не перевищує 2 м. А якщо карликовий прищеп поєднати з підщепою сильнорослої яблуні, то виходить карлик, міцно закріплений рахунок розвиненої кореневої системи. Таку яблуню можна вирощувати і без опори, на відміну від тих, що щеплені на слаборослих підщепах. Вирощування на сильнорослих підщепах напівкарликових сортів, таких як КВ43, КВА, КВ5 дозволяє отримати колони, що досягають 3 м у висоту. Якщо ж карликові сорти КВ45, КВ44, 317/130 прищеплювати на підщепи Марк або No27, то дерево буде не вище метра.
Особливості агротехніки колоноподібних яблунь
Яблуні цього типу – оптимальне рішення для садівників-аматорів. Їхні крони гранично компактні, в саду можна розмістити безліч дерев різних сортів. Для колоновидних різновидів яблунь не характерна різко виражена періодичність плодоношення, оскільки поява плодів різних кільчатках чергується. Але якщо ви займаєтеся вирощуванням колонноподібних яблунь, не можна ігнорувати жодного правила агротехніки такої культури. Якщо у вас не буде можливості дотримуватись правил вирощування колон, то краще вибрати інші сорти для своєї ділянки.
Висаджують колоноподібні яблуні в сад саджанцями. Краще вибирати для цього однолітки. Якщо суворо дотримуватись всіх правил посадки, то молоді саджанці набагато простіше перенесуть пересадку і швидше, ніж підбиті деревця, адаптуються до нових умов. Старші саджанці часто хворіють після висадки.
При транспортуванні посадкового матеріалу колоноподібних яблунь на ділянку, а також у процесі висаджування в жодному разі не допускайте підсушування кореневища. Зволоженим завжди має бути і грунт у посадкових ямах чи борознах. Рясний полив необхідний деревцю відразу після посадки. Зазвичай дотримуються ущільненої схеми посадки колоноподібних яблунь – у ряду відстань між ними має становити 30-40 см, між рядами інтервал збільшується до 1-2.5 м-коду.
Колоноподібні саджанці коштують досить дорого, вимагають певної турботи, але вже на третій рік зростання всі витрати повинні окупитися. На наступний рік після посадки однолітки дають уже кілограм яблук на дерево, на другий рік із площі 100 м2 можна зібрати 2 центнери плодів, на третій рік — понад 5 центнерів. Колоноподібні яблуні мають міцнішу деревину, ніж дерева звичайних сортів, тому вони можуть давати 12 кг плодів з одного дерева і більше і при цьому не ламатися без підпірки.
Підживлення та обрізання
Протягом вегетаційного періоду яблуні тричі удобрюють сечовиною із розрахунку 50 г на відро води. Витрата приготовленого добрива становить 2 л під кожне дерево. Перше підживлення повинно проводитися після того, як розпуститься листя. Другу проводять з інтервалом 2 тижні з першої. Третє підживлення виконується через півмісяця після другого. Міжряддя зазвичай прополюють від бур’янів сапкою або плоскорізом і містять як чорну пару. Але якщо ширина між рядами колоноподібних яблунь перевищує 2 м і ви маєте можливість регулярного поливу, простір між рядами можна задернити.
Мотика трапеція 138х20см нержавіюча сталь дерев’яний держак
Обрізка колон практично не потрібна. При правильному розвитку здорового деревця верхівкова нирка щороку дає одну основну втечу, продовжуючи стовбур. Якщо ж у результаті підмерзання в період сильних морозів або пошкодження шкідниками верхівкова брунька пропадає, то дерево викидає 2-3 сильні пагони, з яких потрібно вибрати найрозвиненіший, його зберегти. Втечі, що залишилися, вирізають після досягнення ними довжини 15-20 см. Зрізані пагони підходять для використання в якості щепи.
Колоноподібні яблуні мають безліч різновидів. Є серед них і сорти, які практично не мають бічних пагонів. Дерева таких сортів дуже непросто розмножувати живцями. У цьому випадку розсадники саджанці зрізають на зворотне зростання з метою пробудження сплячих бруньок та виникнення молодих пагонів. Садівники-любителі часто прищеплюють колони в крони звичайних яблунь, що ростуть на ділянці.
Колоноподібні дерева здатні жити понад півстоліття, але після 15—17 років, як ми вже говорили вище, кільчатки зникають. У нижній частині ствола вони починають просто висихати природним чином, після чого відновити їх ніяким способом не вийде. Це означає, що врожайність колоноподібних яблунь у цей період різко впаде, сад із такими деревами потребує оновлення.
Колоноподібні яблуні – це плодові дерева інтенсивного типу росту, для них характерна підвищена скороплідність. Часто саджанці, які були висаджені в ґрунт ранньою весною, починають цвітіння вже в сезоні висадки. Для яблуньки така ситуація – це, звичайно ж, великий стрес, адже вона не встигла до ладу прижитися в новому саду, у неї відсутня потужна коренева система, але при цьому потрібно забезпечити харчуванням квітки, а потім зав’язі та плоди. Якщо ви не хочете втрачати рік першого плодоношення і не згодні обривати бутони, що розпускаються, шкодуючи молоде деревце, тоді постарайтеся максимально удобрити грунт у прутовому колі органікою, перегноєм або компостом.
У кожну посадкову яму потрібно додати 3-4 кг такого добрива. У цьому повний комплекс мінеральних добрив у процесі посадки вносити немає сенсу, оскільки нерозвинена коренева система неспроможна ефективно поглинути вилитий посадкову яму поживний розчин. До того ж надлишок мінерального добрива в цей період може вкрай негативно вплинути на розвиток дерева. Краще передбачте стимуляцію процесів коренеутворення. Наприклад, використовуйте регулятори росту, такі як розчин гетероауксину. Добре позначаться на деревці триразові позакореневі підживлення з 0.1- або 0.2-відсоткового розчину сечовини по листю, що розпустилося. Рекомендуємо також обов’язково розпушувати ґрунт, своєчасно поливати яблуні та активно боротися із бур’янами.
Грамотна посадка – запорука успіху
Про оптимальну схему висадки колоноподібних яблунь ми вже говорили вище. Що ж до величини посадкової ями, вона повинна як мінімум вміщувати кореневу систему деревця в розправленому вигляді, без загинів. Максимальний розмір ями не обмежений. Пам’ятайте, що при посадці місце щеплення має бути над поверхнею ґрунту. У яму необхідно внести суперфосфат у кількості 50-100 г, а також калійні добрива, але не більше 80 г. Внесені добрива слід добре перемішати з ґрунтом, злегка ущільнити і вже зверху встановити саджанець, засипавши його ґрунтозмішенням. Після цього дереву потрібен рясний полив. Якщо в яму додається органіка, то бажано, щоб між корінням та компостом або перегноєм був шар землі. Враховуйте, саджаючи колоноподібну яблуньку, що земля може просісти. Тому її потрібно трохи утрамбувати, а через кілька днів і поливів при необхідності підсипати зверху садової землі.
Добриво мінеральне Суперфосфат 1кг
Як доглядати і чим підгодувати
У весняно-літній період необхідно провести 3—4 підживлення колоновидної яблуні, використовуючи при цьому гноїву жижу в пропорції 1 до 10 або курячий послід, що перебродив, розведений водою в концентрації 1 частина до 30. Для підгодовування можна використовувати також селітру або сечовину. Одну столову ложку добрива розбавляють десятьма літрами води. Усі підживлення необхідно виконати до середини червня.
Добриво органічне ОРГАВІТ Курячий послід 2кг
Щоб верхівкова брунька колоновидної яблуні визрівала швидше, потрібно стимулювати цей процес шляхом видалення двох третин платівки листа. Обрізати треба всі 4 верхні листи. Роблять це у середині серпня. Але буває і так, що верхівкова нирка гине при сильному підмерзанні або при ураженні шкідниками. На її місці виникають два або навіть три пагони, що інтенсивно ростуть. Якщо ви хочете, щоб надалі на одній підщепі з цих пагонів виросли три незалежні колони, то можна залишити пагони, компактна форма крони при цьому збережеться. Але, якщо таки стоїть завдання формування однієї колони, зростання бічних відгалужень обмежують. Пагони прищипують, залишаючи біля основи по дві-три бруньки. Одне стебло вибирають як основне – найміцніше і товсте.
Колоноподібні рослини відрізняються стабільною та високою врожайністю, але тільки в тому випадку, якщо ви їх забезпечите водою, регулярно поливаючи деревця, а також мінеральним харчуванням. Не можна забувати і про захист яблунь від хвороб та численних шкідників. Слідкуйте за тим, щоб листя колоноподібної яблуні теж було здоровим. Підтримати здоров’я листя можна шляхом проведення профілактичних обприскування препаратами, які використовуються і для яблунь звичайних сортів. Якщо не проводити такі обприскування, це не означає, що ви повністю втратите врожай, але він напевно буде набагато менше можливого.
Зимовий захист колоноподібних яблунь
Перед настанням зими садівники дбайливо захищають вихованців своїх садів від холоду, від гризунів і т. д. Потрібен захист і колоноподібним яблуням. Молоденькі саджанці, які ростуть у вашому саду перший або другий рік, потребують укриття від холоду. Зробити його можна з підручних матеріалів, використовуючи, наприклад, лапи сосни, солому, стружку. Але при цьому потрібно щоб укриття залишалося сухим, під нього не повинні проникати миші або інші гризуни. Найпростішим і найкращим захистом дерев від морозу стане підгортання їх снігом, що випав. Тільки не переборщіть із трамбуванням. Захистити молоді саджанці від зазіхань гризунів і зайців можна, обернувши деревця металевою дрібнокомірчастою сіткою, досить високою, щоб звірятка не змогли по снігу пробратися до кори саджанця. Сіткою потрібно обернути рослини навколо на відстані 20-40 см від стовбура, надійно скріпивши її кінці дротом.