Баклажани, або «синенькі», як їх називають у народі, ще нещодавно зустрічалися на дачних ділянках нечасто. Сьогодні ж ця овочева культура стала популярною не тільки у городників південних регіонів, а й у Центральній і навіть в областях, які розташовані набагато північніше. У кожному регіоні є нюанси вирощування баклажанів. Ми поговоримо про те, як виростити їх за умов середньої смуги.
У нашій країні баклажан вирощується як однорічний овоч. Насправді ця культура — багаторічна рослина. Він являє собою кущ з добре розвиненою кореневою системою, що за формою нагадує томатну, тільки у помідорів коріння дещо потужніше. Зате стебло баклажана дуже міцне і стійке, воно може бути зеленим або фіолетовим. А висота його варіюється від 25 до 125 см і навіть більше. Кущ гіллястий, гілки починають формуватися після появи на саджанці приблизно 5-10 повноцінних листочків. Що раніше це станеться, то швидше зав’яжуться плоди. Листя у баклажану велике, м’ясисте, вкрите гарматою, у деяких сортів навіть колючі.
Коли на стеблах утворюється сьомий лист, у пазухах листя починають формуватися квіти. Вони у баклажана великі, може бути одиночними чи об’єднаними в кисть. Колір їх варіюється від світло-лілового до фіолетового. Цвісти цей овоч починає приблизно через 3 місяці з моменту появи сходів. Цвітіння припиняється через два тижні, коли зав’язуються перші плоди. Але, якщо трапиться, що зав’язі обпадуть, рослина відновлює цвітіння. При своєчасному зніманні плодів за вегетативний період на рослині сформується приблизно два десятки квіток. Якщо ж ви залишите пару баклажанів дозрівати на насіння, то кількість можливих зав’язей скоротиться лише до 7-8.
З моменту запилення квіток баклажану до технічної зрілості плодів проходить приблизно 30 днів. Після цього плоди стають придатними для споживання. Баклажан є багатогніздною ягодою, форма якої може бути різною, так само як і колір. Це залежить від сорту. Колір може змінюватися від білого до темно-фіолетового, бути рівномірного забарвлення або смугастим. За формою баклажани бувають:
-
кулястими;
-
циліндричними;
-
яйцеподібними;
-
грушоподібними.
М’якуш цього овочу, залежно від сорту, теж може бути або щільним, або пухким. За кольором м’якуш баклажанів зустрічається біла, зелена або кремова.
Баклажанам бажано не давати переспівувати. Якщо їх не збирати регулярно, то через 2 тижні плоди починають змінювати забарвлення з фіолетового до майже бежевого. Зібране насіння зберігає схожість протягом 3-8 років. Ця овочева культура дуже чутлива до умов утримання та догляду. Якщо ви постараєтеся, то баклажани потішать багатим урожаєм. Тим же, хто відноситься до їх вирощування абияк, сподіватися на хороший результат не варто.
Чим цінна ця культура
У плодах баклажану міститься 1.7% клітковини. Крім того, вони багаті на різні мінеральні солі — магнію, калію, заліза, кальцію та фосфору, а також містять від 3 до 6 мг % необхідної нашому організму аскорбінової кислоти. Якщо на вашому столі баклажани — частий гість, ви зробили правильний вибір, тому що вони:
-
сприяють виведенню холестерину з організму людини, дуже корисні людям, які страждають від атеросклерозу та подагри;
-
стимулюють роботу серця;
-
мають сечогінний ефект;
-
рекомендуються літнім людям, а також усім, хто страждає на захворювання серцево-судинної системи.
Баклажани можна смажити і пекти, солити та в’ялити, готувати з них ікру та соуси. Ложка дьогтю в цій «бочці користі» – гіркуватість, властива багатьом сортам баклажанів, яка виникає через соланіну, що міститься в складі. Але з нею можна легко впоратися, зануривши баклажани на деякий час у воду. А краще просто підібрати сорти, які абсолютно не гірчать.
У відкритому ґрунті середньої смуги баклажани ростуть повільно, нерідко уражаються різними захворюваннями, зокрема грибковими. Грибки, що викликають ці захворювання, внаслідок своєї життєдіяльності виділяють токсини. Вони потрапляють у тому числі і в плоди, а з ними і в нашу їжу. Для здоров’я людини вони небезпечні, особливо це стосується токсинів, що виділяються грибками, що належать до роду аспергіллус або фузаріум. Щоб рослини менше уражалися хворобами, потрібно вибирати стійкі до патогенних організмів та бактерій сорти, а також проводити профілактику захворювань.
Багато клопоту завдає городникам, які вирощують баклажани, та колорадський жук. Якщо ви хочете отримати екологічно чистий продукт з вашого городу, то використовувати хімічні препарати для знищення вкрай небажано. Краще практикувати ручний збір жуків та личинок. До сортів, стійких до хвороб, можна віднести такі:
-
“Балагур”.
-
“Вакула”.
-
Голіаф F1.
-
“Фіолетове диво” F1.
Де садити баклажани
Цій овочевій культурі потрібно набагато більше світла та тепла, ніж побратимам по родині – перцям та помідорам. Від середньоденної температури, яка має обов’язково бути більше 15оC, і яскравості освітлення, відкритості рослин для сонця залежить те, наскільки багатим буде врожай баклажанів восени. Якщо вирощувати баклажани у відкритому ґрунті, у середній смузі не завжди вийде знімати багатий урожай, оскільки часто погода тут буває нестійкою та навіть прохолодною. Зазвичай баклажани вирощують у закритому ґрунті — у парниках та теплицях, у крайньому випадку садять культуру та у ґрунт на добре освітлених ділянках, південних схилах, захищених від північних вітрів. Якщо природна захист відсутня, можна по периметру посіяти з вітряного боку звані кулісні рослини — кукурудзу чи, наприклад, боби.
Парник ДАЧНИК прошитий формований 6м
Який ґрунт люблять баклажани
Ця культура віддає перевагу гігроскопічним і вологоємним структурованим грунтам. Це може бути супіщаники чи легкі суглинки, у яких міститься підвищена частка гумусу. Кислотність грунту має бути нейтральною або слабокислою. Бажано суворо дотримуватись правил сівозміни. Найкраще садити баклажани після огірків, капусти, бобових, кукурудзи, цибулі або соняшника. Не можна для цього вибирати ділянки, де минулого сезону вирощували томати, болгарський або гіркий перець, фізаліс або картопля.
Ґрунт під посадку баклажанів готують восени. До неї додають на кожен квадратний метр перегній з розрахунку 3-4 кг, а також по 80 г суперфосфату і 50 г сульфату калію. Якщо ґрунт занадто кислий, то потрібно додати ще й 3-4 кг вапна. Після добавки добрив проводиться оранка ділянки, вона повинна бути досить глибокою, на 35 см. Потім потрібно зробити гряди або гребені. Навесні їх залишається лише розрівняти граблями.
Якщо з якоїсь причини добрива не вдається восени, тоді роботи з підготовки ділянки під баклажани переносяться на ранню весну, приблизно за три тижні до висаджування баклажанів. А ось азотні добрива завжди вносять тільки навесні, оскільки за зиму вони можуть вимитися, втратити ефективність впливу. Після сходження снігу на кожен квадратний метр ділянки, відведеної під баклажани, вносять по 20 г добрив, що містять азот.
Граблі прямі з крученими зубами 132х44см нерж. сталь з дерев.
Вирощуємо розсаду
Розсадний спосіб – єдиний можливий для вирощування баклажанів у середній смузі. Насіння сіє ще в лютому. Перед цим їх протруюють від хвороб, потримавши протягом 20 хвилин у розчині перманганату калію одновідсоткового. Можна також виконати знезараження насіння шляхом занурення їх у гарячу воду, температура якої повинна становити не більше 50 оC. Для прискорення росту насіння застосовують такі препарати, як Гібберсіб, Циркон, Альбіт та інші. Щоб уберегти рослину від грибкових хвороб, насіння обробляють засобом імунофіт, що сприяє виробленню рослинами імунітету до грибкових захворювань. Цим препаратом можна і потрібно обробляти не лише насіння, а й сіянці.
Коренева система цієї культури при пошкодженні погано відновлюються, тому садити баклажани краще в горщики, виготовлені з торфу і перегною. Насіння закладають на глибину 3 см. Садять у кожен горщик по 2 штуки, а коли вони проростуть, залишають одну рослину, яка виглядає міцнішою.
Баклажани дуже вимогливі до тепла. Чим тепліша температура в приміщенні, тим швидше з’являться сходи. Оптимальна для проклювання насіння температура становить 25-28 оC. Коли ж сходи, що проклюнулися, трохи зміцніють, тобто приблизно на п’ятий день з моменту їх появи, температуру в приміщенні можна знизити до 18 оC, щоб рослини не витяглися, не стали тонкими і слабкими. Крім тепла, баклажанам потрібно забезпечити і 14-годинний світловий день. Крім того, рослини-сіянці необхідно 2-3 рази до висадки на постійне місце підгодувати. Для цього потрібно зробити розчин із 10 л води, 125 г суперфосфату, 30 г калійної солі та 50 г сечовини.
Висаджуємо баклажани
Висадку рослин у теплицю або в ґрунт на постійне місце проводять, коли сіянці досягнуть віку 65-80 днів. Приблизно за два тижні до цього розсаду починають гартувати, а за добу до висаджування баклажани обприскують розчином Епіну, який активує фітогормони саджанців.
Після такої обробки саджанці стають більш стійкими до хвороб та несприятливих умов вирощування. А врожайність їх зростає на 20—40 %. Висаджують баклажани на гряди в 2-3 ряди. Відстань рослин одна від одної в ряду має становити 50 см, ширина міжрядь — приблизно 70 см. У лунки при посадці додається перегній та комплексне мінеральне добриво. Якщо сорт баклажана дуже високий, то в лунку встановлюють кілочок, до якого підв’язують стебло. Лунки з висадженими баклажанами рясно поливають водою, а зверху присипають сухою землею або мульчею. У поливну воду можна додати біопрепарати, в яких містяться бактерії, що благотворно впливають на рослини, їх зростання і плодоношення: Бацилін або Агат-25К. Після висадки баклажанам необхідний щоденний полив протягом 1-2 тижнів – доти, доки не відбудеться вкорінення рослин
Після поливу ґрунт потрібно розпушувати, щоб забезпечити кореневу систему баклажанів доступ необхідної кількості повітря. При досягненні рослин росту 25-30 см зазвичай у баклажанів зривають верхівкову точку росту. Така дія стимулює розгалуження. На рослині залишається 2-4 верхніх та бічних пагонів, решту необхідно видалити. Особливо важливо зробити це, якщо стоїть волога погода. А в спекотне літо листя не обривають, тому що в цьому випадку вони захищають грунт від пересихання.
Після висадки баклажанів на постійне місце вичікують 10 днів, потім проводять підживлення саджанців розчином коров’яку або пташиного посліду. У розчин додають на 10 л води по 10 г суперфосфату та 100 г деревної золи. Коли баклажани починають цвітіння, виконується друге підживлення. Її готують, змішавши у відрі води 20 г аміачної селітри, 15 г хлористого калію та 50 г суперфосфату. Третє підгодовування проводять, коли рослини починають плодоносити. Інгредієнти підживлення зберігаються, лише дозування калійних та азотних добрив збільшується вдвічі. Після проведення підживлення рослини поливають чистою водою. За час, що залишився до кінця сезону, проводиться ще 3 таких підживлення з інтервалами на два тижні, причому доза аміачної селітри на квадратний метр збільшується до 25 грамів.
Як боротися з хворобами
Оскільки баклажан відноситься до пасльонових рослин, то він часто уражається фітофторозом. Від цієї напасті допомагає такий препарат, як Фітан, у складі якого міститься ґрунтова бактерія В40. З настанням липня їм потрібно обробити рослини, щоб придушити зростання грибкових колоній та розвиток патогенних суперечок. Ефективність такої обробки становить 98%. Дія Фітана триває приблизно тиждень. Тому обробку потрібно регулярно повторювати. Щоб уберегти посадки від ураження фузаріозом, рослини обробляють вже згаданим вище препаратом Агат-25К, а такі хвороби, як бактеріальний рак та некроз серцевини стебла, а також бактеріальну крапчастість та чорну плямистість лікують Бациліном.
Збираємо врожай
Як тільки плоди досягнуть технічної стиглості, їх необхідно зняти з куща. Пам’ятайте, що деякі сорти мають шипи на чашолистках, які можуть боляче вколоти пальці. Будьте обережні при зборі врожаю баклажанів. Плоди краще знімати ножем чи секатором. Якщо створити сприятливі умови зберігання, баклажани у свіжому вигляді пролежать цілий місяць. Для цього їх потрібно розкласти по ящиках і поставити в прохолодне сухе приміщення.